Думки

Veronа

Мовчав, а я чекала що відмовить, Що скаже "ні, ти не права" Зі мною знову заговорить, "Я тут, і буду ще не раз, не два. Не мій і ним не був ніколи, А що хотіла? Він був незакоханий. І знову все те саме, все по колу, Ще раз в моїй душі той гість непроханий. Я все ще вірю в те, що не негідник, Дитина, що заплуталась у власних сітях. Ще зустрічатиму на шляху гідних. Ще глибше знов вдихатиму повітря. Не манекени, люди Ми з почуттями та емоціями Гордість або приреченість, вибір в усьому й всюди. Але замучені безкіничними варіаціями. Не страшно, все проходить, Можна забути або тримати в пам'яті, Але ніколи не минемо досвід. Зроблено вибір, усе присвячене якійсь меті. (Збірка "Ночі")

2018-07-01 11:06:12

Інші вірші поета

Майя А що ти називаєш "щастям"? Хлопчик з інтернету Давай нап'ємось

Інші поети

➒ ➊ ➊

@call911immediately

Ганна Мельник

@_MiAmi_

TheCoalwalker

@TheCoalwalker

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

1696

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1239