Думки
Мовчав, а я чекала що відмовить, Що скаже "ні, ти не права" Зі мною знову заговорить, "Я тут, і буду ще не раз, не два. Не мій і ним не був ніколи, А що хотіла? Він був незакоханий. І знову все те саме, все по колу, Ще раз в моїй душі той гість непроханий. Я все ще вірю в те, що не негідник, Дитина, що заплуталась у власних сітях. Ще зустрічатиму на шляху гідних. Ще глибше знов вдихатиму повітря. Не манекени, люди Ми з почуттями та емоціями Гордість або приреченість, вибір в усьому й всюди. Але замучені безкіничними варіаціями. Не страшно, все проходить, Можна забути або тримати в пам'яті, Але ніколи не минемо досвід. Зроблено вибір, усе присвячене якійсь меті. (Збірка "Ночі")
2018-07-01 11:06:12
2
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2499
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12340