Думки
Мовчав, а я чекала що відмовить, Що скаже "ні, ти не права" Зі мною знову заговорить, "Я тут, і буду ще не раз, не два. Не мій і ним не був ніколи, А що хотіла? Він був незакоханий. І знову все те саме, все по колу, Ще раз в моїй душі той гість непроханий. Я все ще вірю в те, що не негідник, Дитина, що заплуталась у власних сітях. Ще зустрічатиму на шляху гідних. Ще глибше знов вдихатиму повітря. Не манекени, люди Ми з почуттями та емоціями Гордість або приреченість, вибір в усьому й всюди. Але замучені безкіничними варіаціями. Не страшно, все проходить, Можна забути або тримати в пам'яті, Але ніколи не минемо досвід. Зроблено вибір, усе присвячене якійсь меті. (Збірка "Ночі")
2018-07-01 11:06:12
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1778
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992