Все минуло
Дивно, я вже не палаю почуттями як було декілька місяців назад, І вже можу стриматись, щоб не озиратись, почувши твій голос. Дивно, я вже не плачу ночами, не побиваюсь через тебе так. Цікаво, але я не бажаю більше відчувати твій дотик. Ти не потрібен мені як повітря, як вода, навіть як їжа не потрібен, Ти більше не володар мого життя, ти більше не господар моїх почуттів. Минулось, мій настрій не залежний від твого відношення, а колись ти відверто мене потріпав. Було боляче, але,знаєш, я вже зовсім інша відтіль. Так, я отримала цінний досвід, хоч і вчилася на помилках. Не страшно, я навчилася бути дорослою, хоч і шрами тепер на руках. Вже однаково поруч ти чи далеко, не чекаю кожної миті зустрічі, Вже давно минув той гарячий пал, не вдавай що тебе не стосується. Почала помічати недоліки, розумію наскільки ти не вартий мене, Вже пройшла та хвороба ідеалізування, що була у моїй несвідомості. Я позбавилась того обману, вже нема із дурману пелени. Я побачила лицемірну, егоїстичну постать без совісті. Краще так, краще вирвати з коренем, ту пухлину, той рак - почуття. Хай холодна тепер, та мені всеодно, я залишила біль на операційному столі. І я сильна тепер, бездоганно свідома, ніби втратила відчуття. Все минулося, ти тепер лише фантом спогадів віддалі. (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:38:53
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлія Ципляк
Чуттєво й дуже відверто!
Відповісти
2022-11-21 15:17:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9037