Все минуло
Дивно, я вже не палаю почуттями як було декілька місяців назад, І вже можу стриматись, щоб не озиратись, почувши твій голос. Дивно, я вже не плачу ночами, не побиваюсь через тебе так. Цікаво, але я не бажаю більше відчувати твій дотик. Ти не потрібен мені як повітря, як вода, навіть як їжа не потрібен, Ти більше не володар мого життя, ти більше не господар моїх почуттів. Минулось, мій настрій не залежний від твого відношення, а колись ти відверто мене потріпав. Було боляче, але,знаєш, я вже зовсім інша відтіль. Так, я отримала цінний досвід, хоч і вчилася на помилках. Не страшно, я навчилася бути дорослою, хоч і шрами тепер на руках. Вже однаково поруч ти чи далеко, не чекаю кожної миті зустрічі, Вже давно минув той гарячий пал, не вдавай що тебе не стосується. Почала помічати недоліки, розумію наскільки ти не вартий мене, Вже пройшла та хвороба ідеалізування, що була у моїй несвідомості. Я позбавилась того обману, вже нема із дурману пелени. Я побачила лицемірну, егоїстичну постать без совісті. Краще так, краще вирвати з коренем, ту пухлину, той рак - почуття. Хай холодна тепер, та мені всеодно, я залишила біль на операційному столі. І я сильна тепер, бездоганно свідома, ніби втратила відчуття. Все минулося, ти тепер лише фантом спогадів віддалі. (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:38:53
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлія Ципляк
Чуттєво й дуже відверто!
Відповісти
2022-11-21 15:17:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3633
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2740