Несказані слова
Смішна, років через 5 різниця буде непомітна, А поки що ти зовсім ще дитина. Наївне, миле, позитивне створіння, Мій світ для тебе надто сірий. Ти любиш короткі шортики, яскравий одяг, що облягає, Ти любиш пускати літачки і голосно сміятись, спокусливо волосся розпускаєш. Ти надто гаряча для мене і надто щаслива зі своєю свободою. Ти варта яскравих стосунків, і пристрасних пожеж і поряд з тобою я відчуваю себе нудною істотою. А я вже перегорів й наврядчи зумію ще раз. Ти варта любові без меж,  жовтогарячий її окрас. Варта уваги й турботи, як маленьке дитя. Незвичайна, цікава, неймовірна і скільки ж в тобі життя. Я краще мовчатиму, тобі вже не потрібні всі мої слова. Ні, я б закохався, правда. Але моя душа ще не зажила. Занадто ризиковано прикладати до рани гаряче. Сподіваюсь за ці несказані слова пробачиш. Таку як ти я, мабуть, більше не зустріну, а тебе вже втратив без повернення Ти будь щаслива, знаю будеш, а в моїй душі знову затемнення. (Збірка "Ночі")
2018-09-10 21:52:17
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1568
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1539