Вже не маленька, та в дитинстві досі
Вже не маленька, так важко входити в доросле життя, не хочеться далеко відходити від стандартів. Сміюсь, коли варто було б покінчити з життям, вдаю сильну, коли можна було б зірватися з обриву. Ще зовсім юна, а така побита досвідом, і з острахом поглядую в майбутнє. Я не дурна, але і мудрою таку не назвеш, лише розгублені очі і щось всередині незабутнє. Я роблю ставки на щось дуже крихке, чому не втриматись і півгодини, Закоханість - це найболючіше, і таке ламке, коли весь світ вартує одної людини. Ну що ж, дорослою мене не назвеш, дитячі мрії - солодка вата і щоб любили. Така щаслива від з тобою долі хвилини, така нещасна від без тебе одної днини. Маленька ще для тих складних серйозних відносин, але не для страждань і болі, І вже достатньо доросла для складної долі, вже не маленька, та в дитинстві досі... (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:42:20
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2064
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2519