Вже не маленька, та в дитинстві досі
Вже не маленька, так важко входити в доросле життя, не хочеться далеко відходити від стандартів. Сміюсь, коли варто було б покінчити з життям, вдаю сильну, коли можна було б зірватися з обриву. Ще зовсім юна, а така побита досвідом, і з острахом поглядую в майбутнє. Я не дурна, але і мудрою таку не назвеш, лише розгублені очі і щось всередині незабутнє. Я роблю ставки на щось дуже крихке, чому не втриматись і півгодини, Закоханість - це найболючіше, і таке ламке, коли весь світ вартує одної людини. Ну що ж, дорослою мене не назвеш, дитячі мрії - солодка вата і щоб любили. Така щаслива від з тобою долі хвилини, така нещасна від без тебе одної днини. Маленька ще для тих складних серйозних відносин, але не для страждань і болі, І вже достатньо доросла для складної долі, вже не маленька, та в дитинстві досі... (Збірка "Перші сторінки юності")
2018-07-01 15:42:20
3
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4684
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2476