Задзеркалля
Veronа
Він там, у холодних долонях нестримного жалю. Більше приводу не дам, більше не бажаю. Біль спить, його гордість приспала. Лежить, по той бік заздеркалля. Комусь терпкий смак насолоди до вподоби, А для когось приторно до нудоти. Ми малюємо казку, якої немає насправді. Потрапили в пастку, та досі не віримо правді. Безсовісні, а від того нещасні. Без сумнівів, що марнуємо час свій. Так і треба, сенсу немає, вже смішно. Вимикаю світло і виходжу поспішно. (Збірка "Ночі")
2018-07-01 10:25:47
4
0
Інші вірші поета
Ти не бачив мене з середини... Занадто дорослий За хвилину до... Давай нап'ємось
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Sweet_ k452
@sweet_452
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2700
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5866