Задзеркалля
Він там, у холодних долонях нестримного жалю. Більше приводу не дам, більше не бажаю. Біль спить, його гордість приспала. Лежить, по той бік заздеркалля. Комусь терпкий смак насолоди до вподоби, А для когось приторно до нудоти. Ми малюємо казку, якої немає насправді. Потрапили в пастку, та досі не віримо правді. Безсовісні, а від того нещасні. Без сумнівів, що марнуємо час свій. Так і треба, сенсу немає, вже смішно. Вимикаю світло і виходжу поспішно. (Збірка "Ночі")
2018-07-01 10:25:47
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1351