Мистецтво палає
Molly Walker
Картини горять у печі, Фарба з них так гарно тече. Всі статуї у мить стали – Грудами каміння. Ноти постелили у ванній Щоб не мочити ніг. А книги у вітальні Горять, горять, горять, палають. Агонія любові, і сил моїх останніх вздих. Життя стає таким прекрасним, Як в ньом немає пошуків і сенсів. Життя моє таке прекрасне, що аж ковтати боляче уже, Слину смаку крові і чорниці. Горять, горять, палають, всі мої книжки. Горять зламаними бажаннями, тліють мертвими мріями. Горіть, палайте, тлійте... Усі книги йдіть до біса. Сенси, смерть, саме життя. Усе іди до біса. Масла запах, фарби, руки в бруді. Ідіть до біса, ви усі. Синці від лязгання по руках, Ідіть кудись, кудись усі, де пахне смогом і тхе натхненням. Сенси, сенси, сенси горять...
2022-12-23 17:10:50
4
0
Інші вірші поета
Кінець сезону Lover-loser Люба пані Ти був тут
Інші поети
step
@step
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12178
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3944