Ніхто не полюбить

Molly Walker

Скільки не старайся, не працюй над собою. Ніхто не бачить те, що в тебе над головою. Вище власної голови ти ніколи не стрибнеш, Не підіймай погляд, а то вб'є Ніхто мене не полюбить, Ніхто навіть не гляне. Я місце пусте в системі координат, Я місце пусте в соціальній ямі, Я місце пусте, а світ то мій кат. Не неси хреста, ніхто не побачить Німба над твоєю головою. Працюй завзято в Києві, у Львові. Ніхто не оцінить твої здобутки, Поки в твоїх руках квіти-забудьки.

2022-11-30 12:17:53

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Molly Walker

Фон, я вважаю, найкращий

Відповісти

2022-11-30 12:19:06

Подобається

Prosto_avtor

@Molly Walker згідна

Відповісти

2022-12-28 14:01:58

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3843

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11476