Справжня я

mrs_nali

Я мила, принаймні так кажуть, Люди правди в очі не скажуть... Я багато говорю, і думаю теж, В голові океан, що немає меж... Я весела, але часто буваю сумна, Люблю компанію, та більше сама... Кращим другом стали тепер книжки, Вони не говорять і розкривають думки... Я у книзі живу іншим, цікавим життям, Інколи плачу, часом сміюсь до безтям... Хай там кажуть: вона якась ненормальна, Скажу чесно для мене ця думка формальна... Я буду сміятися, плакати й реготати, Як захочу так і буду життя проживати... Я послухаю думку вашу звичайно, Та вона не вплине на мене морально... Хай там як, я дівчинка сильна завжди, Я сміюся, а ніби серце б'ють кнути... Мене не зламати пустими словами, Я проста і відкрита для кожного дама! @zv.nata_sha🖇🤍

2021-07-03 00:24:28

1

0

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4884

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12272