Власний світ
Переді мною світ — у барвах і блиску, Та темне чорнило — як слід на записку. Затьмарило тіло, зробило його — Немовби без права творити добро. Дзеркало мовчить, але світ промовляє: «Поглянь! Що в очах твоїх спить, виглядає?» Та розум в тумані, серце в бою, Я корені болю в душі дістаю. Це серце — не крихке, а крик уночі, Що просить очиститись — в правді, в тиші. Я йду у глибини, де істина спить, Щоб знову в цій шкірі навчитися жить.
2025-04-17 23:46:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9158
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2467