Власний світ
Переді мною світ — у барвах і блиску, Та темне чорнило — як слід на записку. Затьмарило тіло, зробило його — Немовби без права творити добро. Дзеркало мовчить, але світ промовляє: «Поглянь! Що в очах твоїх спить, виглядає?» Та розум в тумані, серце в бою, Я корені болю в душі дістаю. Це серце — не крихке, а крик уночі, Що просить очиститись — в правді, в тиші. Я йду у глибини, де істина спить, Щоб знову в цій шкірі навчитися жить.
2025-04-17 23:46:26
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3069
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2622