А хочеш? Заварю смачного чаю...

Наталья Кропивницкая

Ти хочеш кави? Може краще чаю? Долоням холодно. Зігрітися пора. Ти знаєш, я так часто помічаю, Не вистачає людям затишку й добра. Тобі із медом? Може трав'яного? Або імбирного з лимоном - смакота. Ще холодно? Нічого тут страшного. Таке буває, то душевна пустота. Тримай міцніше. Чуєш? Зігріває, Теплом наповнює, приємний аромат. Нехай душа по краплі оживає, В її будинку знову більшає кімнат. Ковток повільно збуджує уяву. В далеких схованках знайдеться позитив, І все, що досі було не цікавим Нових зазнає кардинальних коректив. А хочеш? Заварю смачного чаю... 25.12.18

2019-01-02 14:25:45

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Екатерина Ставрогина

от этих строк веет теплотой

Відповісти

2019-01-02 14:36:35

Наталья Кропивницкая

@Екатерина Ставрогина Пусть Вам будет тепло на душе в эти зимние дни, Екатерина. ☕

Відповісти

2019-01-02 14:38:15

Подобається

Екатерина Ставрогина

@Наталья Кропивницкая Спасибо

Відповісти

2019-01-02 14:39:39

Подобається

Інші вірші поета

Невороття Молитва за неї Життєвий хмарочос І все ж трапляються дива

Інші поети

Adara Halley

@adarahalley

sambridhi

@sam6ridhi

EmmaGolfild

@EmmaGolfild

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2402

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

3601