А хочеш? Заварю смачного чаю...
Наталья Кропивницкая
Ти хочеш кави? Може краще чаю? Долоням холодно. Зігрітися пора. Ти знаєш, я так часто помічаю, Не вистачає людям затишку й добра. Тобі із медом? Може трав'яного? Або імбирного з лимоном - смакота. Ще холодно? Нічого тут страшного. Таке буває, то душевна пустота. Тримай міцніше. Чуєш? Зігріває, Теплом наповнює, приємний аромат. Нехай душа по краплі оживає, В її будинку знову більшає кімнат. Ковток повільно збуджує уяву. В далеких схованках знайдеться позитив, І все, що досі було не цікавим Нових зазнає кардинальних коректив. А хочеш? Заварю смачного чаю...       25.12.18
2019-01-02 14:25:45
16
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Екатерина Ставрогина
от этих строк веет теплотой
Відповісти
2019-01-02 14:36:35
1
Наталья Кропивницкая
@Екатерина Ставрогина Пусть Вам будет тепло на душе в эти зимние дни, Екатерина. ☕
Відповісти
2019-01-02 14:38:15
Подобається
Екатерина Ставрогина
@Наталья Кропивницкая Спасибо
Відповісти
2019-01-02 14:39:39
Подобається
Інші вірші поета
ДЗВОНИ ПЕЧАЛІ (в.к.) Щасливий момент єдиний Я навчилась думками літати Безсоння
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11515
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3313