Ніхто...
Наталья Кропивницкая
Ви не далекі, не близькі, Один для одного ніхто... Несете порізно тепло У вулиці, що завузькі. У скронях знову моноритм Звучить відлунням самоти. Тобі так треба далі йти, Розплутуючи лабіринт. Здається подумки будь-хто Бентежить розум уночі. Самотні душі слухачі - Один для одного ніхто... 10.12.18
2018-12-10 18:51:47
14
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Александр Говоров
@Наталья Кропивницкая Дякую за чудовий вірш👍
Відповісти
2018-12-10 18:54:55
1
Наталья Кропивницкая
@Александр Говоров Гарного вечора)
Відповісти
2018-12-10 18:55:22
1
Наталья Кропивницкая
Дякую, Юлія. В день щастя, нехай збуваються мрії. 🌈
Відповісти
2019-03-20 10:45:51
Подобається
Інші вірші поета
В минулий світ немає вороття Я навчилась думками літати З першим днем весни Минуле в минулому
Інші поети
Avrora171717
@Avrora171717
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920