Сезонні тиражі

Наталья Кропивницкая

Ми живемо іншими життями І різняться в кожного світи. Іноді, нестерпно до нестями, Але просто мусимо іти По дорозі, що лежить в камінні, Де трава відмовилась рости. Крок за кроком — для життя безцінні, Через них мандрують до мети. Розгубилось крихтами терпіння — Для птахів розрада на межі. Проросте нового дня насіння Та нові постануть рубежі. Нездоланні для одних кордони, А для інших в небі віражі. Та нехай міняються сезони Де життя друкує тиражі. 03.05.19

2019-06-22 07:19:04

Інші вірші поета

А хочеш? Заварю смачного чаю... А сонце втікає світити на іншому боці планети... Подаруйте мені крила Запрограмуй)

Інші поети

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Sergei Germanchuk

@sergei_germanchuk

Andrii Katiuzhynskyi

@Katiuzhynskyi_Andrii

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1761

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11208