В твоєму волоссі заплуталась тиша...
Наталья Кропивницкая
В твоєму волоссі заплуталась тиша та очі смарагдові також мовчать. Ніхто не розкаже чому все так вийшло, чому на устах невимовна печать. Блукають човни у думках океану, розгойдує штормами твій корабель. Шукає розгублених, поглядом тьмяним, маяк, що приводить до інших земель. У кожному є непрочитана книга, десятки майбутніх нових сторінок. Та інколи тане у погляді крига, коли почуття поведуть у танок. Для когось ти просто здаєшся дивніша, а хтось зачитається кожним рядком.   В твоєму волоссі заплуталась тиша, дарована щедро колись чужаком. 11.08.2020
2020-08-27 12:05:09
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Наталья Кропивницкая
@Евгений Дякую!)
Відповісти
2020-08-28 12:03:32
Подобається
Кузаня
Ох, який же чудовий вірш і так мало вподобань. Люди так рвуться до "нестандартності" що просто забувають про гарне. Вірш просто персик, сонечко 👍🥰🍑 Живи, тебе ще почують. Ну а ми з тобою 💪
Відповісти
2020-09-01 10:52:24
1
Наталья Кропивницкая
@Кузаня Дякую, Олександра, за увагу) Деякі речі інколи взагалі не піддаються розумінню. Це стосується і вподобань на данному ресурсі, про що вже неодноразово підіймалося питання різними користувачами. Але, що є те є))) Гарного настрою в ці осінні дні 🌺☀️😉
Відповісти
2020-09-03 10:18:52
Подобається
Інші вірші поета
ДЗВОНИ ПЕЧАЛІ (в.к.) Щасливий момент єдиний Гармонія Безсоння
Інші поети
Yash Kapoor
@ykapoor
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
44
7
1217
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1108