В твоєму волоссі заплуталась тиша...
Наталья Кропивницкая
В твоєму волоссі заплуталась тиша та очі смарагдові також мовчать. Ніхто не розкаже чому все так вийшло, чому на устах невимовна печать. Блукають човни у думках океану, розгойдує штормами твій корабель. Шукає розгублених, поглядом тьмяним, маяк, що приводить до інших земель. У кожному є непрочитана книга, десятки майбутніх нових сторінок. Та інколи тане у погляді крига, коли почуття поведуть у танок. Для когось ти просто здаєшся дивніша, а хтось зачитається кожним рядком.   В твоєму волоссі заплуталась тиша, дарована щедро колись чужаком. 11.08.2020
2020-08-27 12:05:09
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Наталья Кропивницкая
@Джон Сміт Дякую!)
Відповісти
2020-08-28 12:03:32
Подобається
Кузаня
Ох, який же чудовий вірш і так мало вподобань. Люди так рвуться до "нестандартності" що просто забувають про гарне. Вірш просто персик, сонечко 👍🥰🍑 Живи, тебе ще почують. Ну а ми з тобою 💪
Відповісти
2020-09-01 10:52:24
1
Наталья Кропивницкая
@Кузаня Дякую, Олександра, за увагу) Деякі речі інколи взагалі не піддаються розумінню. Це стосується і вподобань на данному ресурсі, про що вже неодноразово підіймалося питання різними користувачами. Але, що є те є))) Гарного настрою в ці осінні дні 🌺☀️😉
Відповісти
2020-09-03 10:18:52
Подобається
Інші вірші поета
Ніхто... Сезонні тиражі А сонце втікає світити на іншому боці планети... Ламай мене
Інші поети
somewhere
@somewhere
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12251
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2261