В унісон з душею
На столі знов рум'яний багет. Перевагу для чаю — ромашці. Запашний, у фарфоровій чашці, свіжий чай поміж давніх газет. Вітерець у відкрите вікно невагомі колише фіранки, відкриваючи вид на альтанку, він до саду нас кличе давно. Золотаве проміння на стіл опустило й розсипало сонце. Випадкові тобі незнайомці також люблять платівки вініл. Загадковий та лагідний сон, що наснився в середині ночі, покидати до ранку не хоче, бо душа з ним твоя в унісон.  22.05.19
2019-06-27 07:15:08
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Валерія Долінос
Дуже гарно, перечитала багато разів
Відповісти
2019-06-27 09:10:38
1
Наталья Кропивницкая
@Валерія Долінос Дякую 🤗 Затишку у Вашій душі 🌼
Відповісти
2019-06-27 09:17:20
1
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2261
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2665