Потрібно мовчати
Анастасия Дутка
Потрібно мовчати.. Казали мені дуже часто. Потрібно мовчати.. Тоді коли дуже болить. І слово із вуст не могло прозвучати, бо байдуже всім... Не розказуй тоді коли вже аж так сильно болить. Потрібно мовчати... Тоді коли гнів бере верхи. Потрібно мовчати... Тоді коли знову штормить. І мило сміятись коли запитають: "Як справи?", бо діла немає комусь, що у тебе сьогодні болить. Второпай ти істинну цього життя вже нарешті - немає людей, які поруч будуть завжди, ти лишишся в себе і будеш боротись за серце, за серце своє, яке досі так сильно болить. Потрібно мовчати.. 06.06.2021
2021-08-09 09:22:14
3
0
Інші вірші поета
сон Нема куди подіти біль... Пішла красуня кароока по руках... і ми зустрілись...
Інші поети
Chris
@khristina_khmelivska
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11385
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3749