Потрібно мовчати
Анастасия Дутка
Потрібно мовчати.. Казали мені дуже часто. Потрібно мовчати.. Тоді коли дуже болить. І слово із вуст не могло прозвучати, бо байдуже всім... Не розказуй тоді коли вже аж так сильно болить. Потрібно мовчати... Тоді коли гнів бере верхи. Потрібно мовчати... Тоді коли знову штормить. І мило сміятись коли запитають: "Як справи?", бо діла немає комусь, що у тебе сьогодні болить. Второпай ти істинну цього життя вже нарешті - немає людей, які поруч будуть завжди, ти лишишся в себе і будеш боротись за серце, за серце своє, яке досі так сильно болить. Потрібно мовчати.. 06.06.2021
2021-08-09 09:22:14
3
0
Інші вірші поета
Туман поцілунків Рана на моєму серці зацвіла... і ми зустрілись... Нема куди подіти біль...
Інші поети
Basy Exo
@basyex
Time_Fune
@Time_Fune
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4878
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1915