Хворий розплющив очі широко, як тільки зміг, щоб краще побачити незнайомця. Пізніше, він із зусиллям підвівся на лікті, але це було занадто важко, так як сили в чоловіка не залишилось, тому він легенько впав у своє початкове положення. Але широко розплющених очей не зводив з постаті на ослінчику. Тінь страху вбачалась у тих втомлених і безпомічних очах. Занепокоєння.
- Чого ти хочеш?
Все ще збираючи залишки сил, бідолашний намагався говорити виразно, але йому це не вдавалось. Лев замітив краплю крові біля його нижньої губи. "Не схоже, щоб від якоїсь хвороби йому кровоточило з рота".
Придивлявся уважніше, ніби хотів вивчити все, що тільки зможе побачити, тому почав розглядати його обличчя.
На перший погляд - це старий,  немічний і покинутий дід, який живе, щоб дожити залишки побитого горем життя. Але довгі оглядини "старця" та ще його, на диво, молоді очі можуть сказати протилежне. Це юнак, з напрочуд чіткими рисами обличчя, світлим волоссям, яке могло б бути світлим, якщо його помити. Колись, його очі грали прекрасними зелено-голубими вогниками щастя, але тепер вони просять допомоги, та уста мовчать. Молодий мозок готується до смерті, але серце бореться. Він, чомусь, не викликав неспокою і занепокоєння. Кров дальше стікала струмочком з кутика уст, але хворий цього не помічав.

- Я б хотів поговорити з вами, але, здається, ви не в нормі. Чи можу я чимось допомогти?

Юнак нічого не відповів, тільки вигляд погіршився, мабуть, через те, що з уст почувся сильний роздираючий кашель. Рот був переповнений ядучої крові, намагався її відкашляти, але знову почав задихатись.
Левко підвівся, кількома широкими кроками підійшов до ліжка і легенько торкнувся лоба хворого. Той палав. Чоловік узяв глибоку миску, яка стояла біля ліжка, узявши рукою під гарячу і лепку голову, він трохи нахилив його, тим самим змусив позбутися крові прямо у миску. Це допомогло припинити страшний і душероздираючий кашель. Лев зняв гарячий мокрий рушник та опустив його у відро з холодною водою. Позбувся зайвої вологості та приклав до лоба, відгорнувши пасма брудного волосся. Також замітив, що кров сочилась не тільки з рота, а ще й з правого боку тіла. Воно було недбало перев'язане, напевно, щоб зупинити кров, але вона не переставала сочитись з пораненого місця. "Його підстрелили". Це була очевидна думка. Хворий він не від простуди. Губи юнака поблідли, а потім посиніли. Та він все ще не зводив погляду з таємного незнайомця.
Левко взяв ослінчик і підсунув ближче до ліжка. В ту мить, очі бідолаги почали дивно закочуватись, а протяжне сопіння повільно припинялось. Рот напіввідкритий, видихав, чи вдихав повітря. Руки, на мить, стиснулись в кулак, а потім повільно розтиснулись. Це не є доброю ознакою, так чи інакше. Юнак може зараз же скінчитись, якщо не прийняти міри. Спостерігати за передсмертними муками людини не хотілось, тому Лев швидко скинув свій верхній одяг і почав діяти. Вода і тканина є. Можна починати.


***


Світало. Або ніч тільки відходила, та було ще темно. І неймовірно душно. Але комфортно. Також було боляче. В правому боці плеча, хоча цей біль був терпимий, порівняно з попереднім. Голова боліла і хиталась, ніби хтось перекидав її в різні сторони. Юнак лежав на ліжку без сну, але з закритими очима, намагаючись заснути, та йому це не вдавалось.
Він захотів пити. В горлі немилосердно пекло, наче там відбулось виверження вулкану і смак заліза. Змусив свою голову повернути і глянув, біля ліжка стояв кухлик з водою. "Не пам'ятаю, чи стояв він тут раніше? Та й голова моя не здатна зараз щось згадувати."
Він простягнув руку і вхопив кухлик. Спорожнив тут же, вода приємно розливалась по тілу, ніби струмок пролився по сухій пустелі. Почувався краще, але біль все ще не відходив.

Хто це? Юнак глянув на чоловіка, який спав сидячи біля стіни, закинувши голову вверх, від чого трошки посапував. Нижня частина тіла була вкрита плащем. Колір шкіри нагадував вампіра, у якого одяг та руки в крові. Моторошне видовище. Замітив на столику миску, в якій була червона вода, біля неї брудні шматки тканини, теж червоні. Схоже на операційну.

Раптом весь біль і дивне відчуття покачування умить щезли. Розум повернувся та почав чітко працювати, від того хлопець впустив кухлик, зрозумівши ситуацію. Його оперував ЦЕЙ чоловік. Голова на якусь секунду знову стала свинцевою, набравши більшу вагу, тому він опустив її на подушку. Хіба це можливо? В такому місці, з такими інструментами? Він міг допустити помилок.

Від стуку дерев'яного кухля Левко почав неохоче прокидатись. Шия його дуже боліла, тому рука зразу потягнулась, щоб зробити легкий масаж, який, цілком, нічим йому не допоможе. Піднявшись на ноги, які хотіли відпочинку, він побачив юнака, який вже не спав, а знову дивився на нього тими вибалушеними очиськами. В голові загуло, тому сперся рукою об стіну, щоб не втратити рівноваги. Заспокоївши свою шумну голову, глянув на власні руки і одяг, які були заляпані кров'ю. Було б не погано вмитись.
Хлопець про щось думав, не промовляючи ні слова. Обличчя, здається, звикло бачити незнайомця, тому вигляд очманілості зник.

- Луї. Мене звуть Луї.
Це було перше, що промовив юнак після операції. Його погляд набув спокійного вигляду, очі стали серйознішими і світлими. Голос набув чіткості і впевненості, але нотки тривоги відлунювались. Стан, здається покращився, але було видно, як важко даються йому рухи. Шви довго заживають.

- Лев.
Чоловік теж відрекомендувався і ледь помітна усмішка з'явилась на втомленому лиці. Він оперував хлопця з обіду до початку ночі. Було неймовірно важко і він хотів спати.

- Як ти знайшов мою хижинку? Я думав, що знаходжусь далеко від людей.
Знову питання.
Йому зараз зовсім не хотілось відповідати і вигадувати різні історії, як і чому він тут опинився. Він і так вже сказав своє ім'я, чим дуже ризикував. Але сон перемагав, очі почали самі заплющуватись.
Після тривалої мовчанки Луї запропонував:
- Під моїм ліжком є ковдра. Ти можеш взяти її  і постелити собі десь тут.
Юнак лежав і спостерігав за постаттю. "Він виглядає таким втомленим". Його тіло таке худе і хирляве, хоча в юності був одним з найсильніших хлопців. Луї замітив, що він кульгає на ліву ногу.

- Мабуть, я так і зроблю.
Левко зразу ж почав вмивати руки і лице чистою водою. Пізніше, зробив те, що сказав хлопець. Постелив там, де є вільне місце і зразу ж заснув. Сон потребував чоловіка. Але безпеку тут ніхто не гарантував.