Творці
Незграбність думок нас захоплює. Такий собі Декаданс. Примарність? життя нам погрожує. Я хвилююсь! А жити ще час? Світ - полон , що керує хворобами. Прірва відчаю - ми митці. Естетичність знедолимо спробами, Він творець ? а чи ми Творці ? Аморальність чи все ж таки прикрість ? Занепад наново? Знов регрес? Дай мені чортову дійсність! Я ненавиджу хворобливий прогрес. Ілюзія.. чисте світу творіння, Однак Я один абсолютний протест. Він шепоче : «Жива! Ось коріння» Та на шкірі пече знов підтекст. Сама до себе іще попитаю: Помирати давно уже час ? Однак ні! Свою роль ще зіграю Створим дійсність не гірше за Вас.
2021-10-04 11:50:56
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1657
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1514