Анастасия Богорад
@nastyabogorad
Я хочу бути твоєю музою.
Блог Всі
Особисте, Думки вголос
5
56
Вірші Всі
Покохай …
Покохай мене десь у червні серед запаху кави з кав‘ярень І бузку і ромашок , бо в серпні Я лишуся одним з твоїх марень Ми плечем до плеча навіть в спеку Голосніше за шум магістралі Я проклинаю зиму далеку І бузку подарую сценарій На світлині лишуся щаслива А вином ми розвіємо тишу Ніжна шкіра тебе оп‘янила А цілунки на стегнах - нишком Кров з молоком, ефектна фігура Опіки поглядом наче від сонця Тобі без мене життя - то тортура Прокляття, зрада ? Тож хто це ? Я можливо лишуся велика Тож Молися на мене , юначе П‘янка як вино ,я квітка Хоча й кажуть , що квіти не плачуть
3
0
281
Творці
Незграбність думок нас захоплює. Такий собі Декаданс. Примарність? життя нам погрожує. Я хвилююсь! А жити ще час? Світ - полон , що керує хворобами. Прірва відчаю - ми митці. Естетичність знедолимо спробами, Він творець ? а чи ми Творці ? Аморальність чи все ж таки прикрість ? Занепад наново? Знов регрес? Дай мені чортову дійсність! Я ненавиджу хворобливий прогрес. Ілюзія.. чисте світу творіння, Однак Я один абсолютний протест. Він шепоче : «Жива! Ось коріння» Та на шкірі пече знов підтекст. Сама до себе іще попитаю: Помирати давно уже час ? Однак ні! Свою роль ще зіграю Створим дійсність не гірше за Вас.
2
0
294
Занадто
Мене багато і я усюди. Мене занадто, най знають люди. Бо я у полі ,і у тополі , І у твоїй жінці ,і в твоїй звичці. Я Серед лісу і крапаю з неба Я завжди поруч ,бо так і треба. Стою на кухні, фарбую будні, Я буду теплою навіть у грудні. Я у повітрі і перед очима. Я в теплім світлі і за плечима. Сиджу на ліжку і на долоні. Малюю тихенько на підвіконні. Мене багато і я усюди. Мене занадто, най знають люди.
3
0
323