Вірші
Покохай …
Покохай мене десь у червні
серед запаху кави з кав‘ярень
І бузку і ромашок , бо в серпні
Я лишуся одним з твоїх марень
Ми плечем до плеча навіть в спеку
Голосніше за шум магістралі
Я проклинаю зиму далеку
І бузку подарую сценарій
На світлині лишуся щаслива
А вином ми розвіємо тишу
Ніжна шкіра тебе оп‘янила
А цілунки на стегнах - нишком
Кров з молоком, ефектна фігура
Опіки поглядом наче від сонця
Тобі без мене життя - то тортура
Прокляття, зрада ? Тож хто це ?
Я можливо лишуся велика
Тож Молися на мене , юначе
П‘янка як вино ,я квітка
Хоча й кажуть , що квіти не плачуть
3
0
283
Творці
Незграбність думок нас захоплює.
Такий собі Декаданс.
Примарність? життя нам погрожує.
Я хвилююсь! А жити ще час?
Світ - полон , що керує хворобами.
Прірва відчаю - ми митці.
Естетичність знедолимо спробами,
Він творець ? а чи ми Творці ?
Аморальність чи все ж таки прикрість ?
Занепад наново? Знов регрес?
Дай мені чортову дійсність!
Я ненавиджу хворобливий прогрес.
Ілюзія.. чисте світу творіння,
Однак Я один абсолютний протест.
Він шепоче : «Жива! Ось коріння»
Та на шкірі пече знов підтекст.
Сама до себе іще попитаю:
Помирати давно уже час ?
Однак ні! Свою роль ще зіграю
Створим дійсність не гірше за Вас.
2
0
296
Занадто
Мене багато і я усюди.
Мене занадто, най знають люди.
Бо я у полі ,і у тополі ,
І у твоїй жінці ,і в твоїй звичці.
Я Серед лісу і крапаю з неба
Я завжди поруч ,бо так і треба.
Стою на кухні, фарбую будні,
Я буду теплою навіть у грудні.
Я у повітрі і перед очима.
Я в теплім світлі і за плечима.
Сиджу на ліжку і на долоні.
Малюю тихенько на підвіконні.
Мене багато і я усюди.
Мене занадто, най знають люди.
3
0
325
