Скорботні зміни
Наян Коваль
(18+)
Політика і релігія, різниця в чим? Давно не вірю я у щирість і тим, і тим. Маніпуляцій і влади джерело. Два колонізатори народ впрягли в ярмо. Забули вони правила, що писані для них: берегти народ від пагорба де сонця промінь зник; бути на сторожі, і щоб там не було, захищать нащадків ложе, щоб не убило їх жало. Давно вже Божі храми перетворились на вертеп, а усякі політради на збір хитрих щелеп. Не йму нікому я вже віри, для бідних захист зник. Колись, де честь — тепер скотина. Зламався світла обеліск.
2020-08-19 18:38:54
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Наян Коваль
@Дмитро Федорко почитай більше укр. поезії) там в "чим" використовують) і "усякі" теж) А щодо узгодження іменника з числівником дякую, трохи підзабув)
Відповісти
2020-08-20 11:51:59
Подобається
Дмитро Федорко
@Наян Коваль "чим" використовують, але Ви вжили його не коректно. "Усякі" - це вже більше до суржику, ніж до літературної мови.
Відповісти
2020-08-20 11:55:41
1
Наян Коваль
@Дмитро Федорко дякую, візьму на озброєння) але вже на майбутнє, бо твір є, він відбувся)
Відповісти
2020-08-20 11:59:12
1
Інші вірші поета
Ми втратили патріотизм... В присутствии лишних очей... Орел Я - Джокер
Інші поети
huda fady
@huda_fady
Ametyst Li
@Ametyst_Li
jesse_ann
@jesse_ann
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9363
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1702