Відпустіть чорти із пекла...
Наян Коваль
Відпустіть, чорти із пекла, матусю рідную мою. Ви всі синочки люцифера, та відпустіть бо розірву. Не торкайтесь хижі звірі. Це не шмат м‘яса, а душа. Хто торкнеться України, помре від доторку ножа. Ви мешканці болота, ви чужі. Вас прокляли корені народу. Що ж ви зробили? Продали? Продали Заходу за банкноту? Ви вже не люди, а мерці. Вам байдуже на всі чесноти. Вам лиш валюта з коноплі і пляж тепленький за кордоном. Ви нелюдами стали, кляті. Вас не простить країна вся за те, що продаєте матір Америкам – гнилим людцям. Були ви наші, тепер ні, бо продалися за мільярди. Якщо не стане вас в житті, то цій печалі будем раді.
2020-08-05 11:57:24
4
0
Інші вірші поета
Я - Джокер Сучасне кохання Троянда Пірам і Фізба
Інші поети
yoona
@yoona_yeol
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4228
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5175