Necesitar no es malo
Todos alguna vez necesitamos ser rescatados. Necesitamos ser esos príncipes y princesas en apuros esperando que alguien los ayude, porque están cansados de hacerlo solos. Están cansados de seguir leyendo el cuento con una corona que pesa mucho, y entonces necesitan a alguien que les releve el puesto por unos minutos. Todos alguna vez Necesitamos ser amados, de cualquier forma. Necesitamos sentir esas mariposas en el pecho y ese rápido latir de nuestro corazón. Porque los fríos se cansan de vivir en invierno. Al igual que los tibios se cansan de vivir en verano. Todos alguna vez necesitamos gritar. Ya sea en silencio, en papel, en alto o susurrando. Todos necesitamos soltar ese último aliento que nos permite relajar los hombros y descansar en paz. Porque los fuertes se cansan de luchar, se cansan de golpear. Y los "débiles" se cansan de estar entre las sombras, tapados por soles gigantes. Todos alguna vez necesitamos caer bajo, para luego subir muy alto. Ser Ícaro y tocar el sol, para luego derretirnos y hundirnos con el mar y después ser capaces de resurgir como un fénix, aprendiendo de los errores y mejorándonos. Todos alguna vez vamos a necesitar algo. Y no está mal sentirlo. Mucho menos pedirlo. - N.G
2020-12-31 16:00:13
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
-Rayures
Tienes toda la razón
Відповісти
2020-12-31 16:12:37
1
ϐℓυє
@-Rayures está bien saberlo <3
Відповісти
2020-12-31 17:09:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1718
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1034