"Estoy bien"
Qué triste que lo primero que nos venga a la cabeza cuando nos preguntan cómo estamos sea bien, aunque no estemos así. ¿Es realmente triste, o solo son nuestras inmensas ganas de sentirnos bien? No sé, igual al decirlo ocurre un bibidibabidibú  y se hace realidad. Siempre que me preguntan cómo estoy digo que bien. ¿Pero realmente estoy bien siempre? NO. Aún así digo que sí. A ver si me lo creo yo. A ver si haciendo que alguien más se lo crea me lo creo yo. De momento no me ha funcionado, ¿a tí? Si es que sí, por favor, dime tú truco. Quiero saber qué se siente decir "ESTOY BIEN" sintiéndolo de verdad. Igual a veces ni siquiera sabes cómo estás, simplemente sientes un cúmulo de cosas, que no te hacen estar mal, pero tampoco bien. Entonces dices que estás bien, aunque por dentro grites, "¡No! Necesito un abrazo." Dices, decimos estar bien cuando es todo lo contrario. Y al final nunca nos sinceramos con la pregunta, con los que la preguntan, y con nosotros y nuestra incógnita.
2021-02-20 15:45:19
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
-Rayures
Nunca decimos un "Estoy bien" cuando de verdad estamos bien...
Відповісти
2021-02-26 22:33:32
1
ϐℓυє
@-Rayures nunca se nos ocurre creernos que estamos bien :/
Відповісти
2021-02-26 23:16:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4847
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4065