Cupones limitados
Se alejan. Se van lejos. Vuelan. Se mudan. Se cambian de casa y consiguen otro huésped. Se van y no vuelven. Te desgarran, te escuecen, te inyectan ponzoña imposible de sacar. Ni siquiera los típicos besos de cuento serían capaces de despertarte de esa pesadilla. Se giran una última vez, te sonríen sarcásticamente, mientras se dan la vuelta para irse con tu para siempre en la mano. Y entonces ves como estiran el brazo hacia la basura, y pam. Lo tiran. Entonces tú vas a buscarlo, pero ya no lo encuentras. Era un cupón limitado con fecha de caducidad. Resulta que esa fecha ya llegó, pero no la tenías apuntada en el calendario. Que pena. Te la podrían haber escrito por ti. Pero la distancia que se ha creado es mejor si es silenciosa. Es mejor si el billete de avión lo compran a las doce de la noche. En la hora de las brujas, para que tú estés escondido bajo las sábanas y no veas cómo ellos se convierten en la bruja. Es mejor si las horribles palabras que invocan la repentina huida se quedan hablando en silencio, solas en la cabeza de la bruja. Es mejor si un día te acuestas siendo la cucharita pequeña y al día siguiente te levantas siendo un alma solitaria con demasiado espacio en la cama. Es mejor todo eso a que nos apunten la fecha en la frente. Bien grande. Que se vea, para así estar preparados, sin necesidad de hacer mucho ruido. Es mejor todo eso que agacharse un momento a por ese para siempre, y en vez de tirarlo a la basura que te lo den a tí. Para que puedas reciclarlo y volver a usarlo. Para que puedas probar suerte. Otra vez. Pero al menos no te desgastas, ni tu corazón se queda sin recursos para fabricar más de esos cupones. - N.G
2021-03-30 12:20:26
3
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4053
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1358