Думки

Hellebore #СКРИП Spirit

Ранок та кава з вершками Всі думки замінив би твоїми словами Телпа ковдра гріє моє тіло Я пам'ятаю ту ніч,коли все тремтіло Погляд та подих дає нам надію Навіть зірки в небі про щось мріють Я мрію про тебе і це вже забагато Ти будеш зі мною потрібно лиш сказати По-справжньому тільки відчутти Без зайвих слів та рухів почути Що каже серце,а не мова тіла Скажи по-справжньому,щоб потім не тліло Бо у кожної людини є свої крила Душа,що ховається за своїми дверима Кожен хоче бути щасливим до неба Але ти подумай чи справді все це треба

2020-10-01 07:11:09

15

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

_SAҰANA_ĜŘÊĨŜ_ (Немного сумасшедшая богиня..и главная ТАМАДА СБ)

Красивый стих из интимной лирики, я бы сказала напитан атмосферой и какой то нежностью. Постарался, молодец. Я добавила в закладки

Відповісти

2020-10-01 07:12:41

1

Hellebore #СКРИП Spirit

@_SAҰANA_ĜŘÊĨŜ_ (Немного сумасшедшая богиня..и главная ТАМАДА СБ) Спасибо)Стараюсь делать не так всё печально)

Відповісти

2020-10-01 07:23:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4066

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2178