Думки
Ранок та кава з вершками Всі думки замінив би твоїми словами Телпа ковдра гріє моє тіло Я пам'ятаю ту ніч,коли все тремтіло Погляд та подих дає нам надію Навіть зірки в небі про щось мріють Я мрію про тебе і це вже забагато Ти будеш зі мною потрібно лиш сказати По-справжньому тільки відчутти Без зайвих слів та рухів почути Що каже серце,а не мова тіла Скажи по-справжньому,щоб потім не тліло Бо у кожної людини є свої крила Душа,що ховається за своїми дверима Кожен хоче бути щасливим до неба Але ти подумай чи справді все це треба
2020-10-01 07:11:09
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
_SAҰANA_ĜŘÊĨŜ_ (Немного сумасшедшая богиня..и главная ТАМАДА СБ)
Красивый стих из интимной лирики, я бы сказала напитан атмосферой и какой то нежностью. Постарался, молодец. Я добавила в закладки
Відповісти
2020-10-01 07:12:41
1
Hellebore #СКРИП Spirit
@_SAҰANA_ĜŘÊĨŜ_ (Немного сумасшедшая богиня..и главная ТАМАДА СБ) Спасибо)Стараюсь делать не так всё печально)
Відповісти
2020-10-01 07:23:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4106
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1884