Вечір

Віка Танчин

В степу , біля замків , Де сонце сідало Чекав мене вечір І щось в траві спало Туманом окутаних трав І серце мовчало, Немов саме спало Під тихий шепіт вколихано. Під тихим шепотом справ. Ми мчимся окутими Стежками забутими Небачучи сутності прав.

2020-12-03 23:32:19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Віка Танчин

дякую

Відповісти

2020-12-04 10:57:14

Подобається

Інші вірші поета

Ніч.. В країні мрій... Просто Втрата

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Emily Prime

@Emily_Prime

Dreams

@Chevalpinou_

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1978

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

2225