Вечір
Віка Танчин
В степу , біля замків , Де сонце сідало Чекав мене вечір І щось в траві спало Туманом окутаних трав І серце мовчало, Немов саме спало Під тихий шепіт вколихано. Під тихим шепотом справ. Ми мчимся окутими Стежками забутими Небачучи сутності прав.
2020-12-03 23:32:19
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Віка Танчин
дякую
Відповісти
2020-12-04 10:57:14
Подобається
Інші вірші поета
Колись, а може... Ніч.. Якір життя(Незліченне кохання) Втрата
Інші поети
Corbie
@ezzylryb
Łahodnaja
@SomeMilkWithCoffee
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2943
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2104