Вечір
Віка Танчин
В степу , біля замків , Де сонце сідало Чекав мене вечір І щось в траві спало Туманом окутаних трав І серце мовчало, Немов саме спало Під тихий шепіт вколихано. Під тихим шепотом справ. Ми мчимся окутими Стежками забутими Небачучи сутності прав.
2020-12-03 23:32:19
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Віка Танчин
дякую
Відповісти
2020-12-04 10:57:14
Подобається
Інші вірші поета
В країні мрій... Колись, а може... Просто Втрата
Інші поети
Aki Gray
@sarcasm
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2342
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2648