Вечір

Віка Танчин

В степу , біля замків , Де сонце сідало Чекав мене вечір І щось в траві спало Туманом окутаних трав І серце мовчало, Немов саме спало Під тихий шепіт вколихано. Під тихим шепотом справ. Ми мчимся окутими Стежками забутими Небачучи сутності прав.

2020-12-03 23:32:19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Віка Танчин

дякую

Відповісти

2020-12-04 10:57:14

Подобається

Інші вірші поета

Ніч.. Якір життя(Незліченне кохання) Втрата Просто

Інші поети

Anna Sparrows

@birdwithword

JESS Rose fortune

@rosefleurfortune

N M

@_winter

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2543

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1714