Колись, а може...
Віка Танчин
Колись тоді я буду точно знати, Колись тоді я буду прибирати, Рвати і літати. А може вже сьогодні? Ні. Це буде ще не скоро. А чому такі повільні дні? Батьки говорять вони летять у них У інших пролітають А я сиджу в своїй кімнаті на карантині, й не знаю, нічогісінько не знаю, боюсь своїх снів, Бо в них немає логіки. А може і в житті немає логіки. Тоді чому я думаю про завтра?
2021-03-16 21:53:08
4
0
Інші вірші поета
Просто Вечір Якір життя(Незліченне кохання) Ніч..
Інші поети
alia gala
@galaalia
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
110
16
9049