Колись, а може...
Колись тоді я буду точно знати, Колись тоді я буду прибирати, Рвати і літати. А може вже сьогодні? Ні. Це буде ще не скоро. А чому такі повільні дні? Батьки говорять вони летять у них У інших пролітають А я сиджу в своїй кімнаті на карантині, й не знаю, нічогісінько не знаю, боюсь своїх снів, Бо в них немає логіки. А може і в житті немає логіки. Тоді чому я думаю про завтра?
2021-03-16 21:53:08
4
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12929
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3076