Де дівся мій він той талант?
Де дівся мій він той талант Вірші гарнії писати. Я став, як гнилий франт, Який почав лайно давати. Як повернути мені ті дні, Коли писав я, Як гарна річка, Тече в мальовничій тишині Така була моя та звичка. Але не можу я писати, Немає сил створити клас. Щось почало в мені згасати, Немов у віршах більше я не ас. Благаю муза, я тебе, Прийди до мене ти прекрасна, Як цнотлива дівчина прекрасна Із цнотливими думками і словами, І ми разом будемо розмовляти вечорами Про непохитні темі гарні, Які заспокоюють нас краще, ніж чай свіжої м'яти, Від чого буде мудрості багато Для себе, читачів і всіх нас, Прийди до мене, премудра муза, В будь який для мене час.
2024-10-02 20:34:56
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3575
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1621