Де дівся мій він той талант?
Де дівся мій він той талант Вірші гарнії писати. Я став, як гнилий франт, Який почав лайно давати. Як повернути мені ті дні, Коли писав я, Як гарна річка, Тече в мальовничій тишині Така була моя та звичка. Але не можу я писати, Немає сил створити клас. Щось почало в мені згасати, Немов у віршах більше я не ас. Благаю муза, я тебе, Прийди до мене ти прекрасна, Як цнотлива дівчина прекрасна Із цнотливими думками і словами, І ми разом будемо розмовляти вечорами Про непохитні темі гарні, Які заспокоюють нас краще, ніж чай свіжої м'яти, Від чого буде мудрості багато Для себе, читачів і всіх нас, Прийди до мене, премудра муза, В будь який для мене час.
2024-10-02 20:34:56
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3759
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4726