Темрява
Нема бажання щось робити, Немає віри в щось святе. Немає сил мені тужити, Все одно це все пусте. В глибокій прірві, Мов в болоті, Лунає дивний брудний звук. Як наче на тяжкій роботі, Є біль і втома вічних мук. Не бачиш світла, Не бачиш сенсу, Для чого все це тут бува. Душа вже блідла, Та кров без перця, Немов старість наступа. А хочеш щось побачить гарне, Але це важко пояснить. Коли ти зла бачиш багато, То добре важко відобразить. Єдина втіха, Що тут не вічно, Все, що нас оточує. То буде щастя, Та буде світло, Це вже не трагічно, Дух оптимізму нас заохочує. Діждемось світла, В серцях наших, Та будем бачити яскраво. Хоч зараз все це непомітно, В очах наших, Але на оптимізм ми маєм право!
2024-10-03 10:49:03
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3249
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3943