Після прибирання робочого місця Сергій зайшов у першу кімнату. На дверях висіла велика цифра один. У кімнаті живуть маленькі та великі рибки. У кожного свій океанаріум. Кімната розділена на кілька великих акваріумів і кілька маленьких. У кожному акваріумі живе окремий вид морських рибок. Одні рибки зеленого кольору, а інші червоного та синього. У кожному акваріумі живе по десять одиниць, які відрізняються одна від одної розміром. Усі вони різні. Але якщо придивитися здалеку, то можна побачити новорічну ялинку кольорових риб. Вони постійно змінюють колір у той самий момент коли плавають і від себе відбивають світло. Тіла рибок змінюють колір під час руху. Їхній колір приваблює кожного відвідувача. Синій колір повільно і непомітно заспокоює відвідувачів, червоний грає з фантазією спостерігача, а жовтий колір залишає відвідувача сам на сам з думками. Кожна рибка зберігає в собі сутність морських глибин. Майстри дизайну зробили все, щоб відвідувач міг повністю залишитися один коли він кришталево розглядає акваріум і ні що не відволікало його думки та відчути себе на дні моря і бачити перед собою морське життя.

Повністю відчути атмосферу морських глибин і запах морської води. Усі рибки в першій кімнаті під час відкритого закладу не звертають увагу на людей, які постійно та довгий час на них дивляться. Іноді вони розважаються тим, що в акваріумі знаходяться морські водорості та черепашки і вони починають швидко навколо них плавати. У кожному акваріумі на дні знаходяться різноманітні морські прикраси. Рибки підпливають до піску і кінчиком хвостика піднімають маленькі камінчики. Буває що рибки спокійно і повільно спускають на дно та лягають на деякий час спати, і ніхто не знає, що вони всю ніч розважалися. Коли їм стає сумно то вони пропливають відстань від одного кінця акваріуму до іншого і починають танцювати, виразно вигинаючи тіло. Роблять так щоб діти на них звертали увагу і голосно сміялися, а рибкам це подобається коли діти сміються і радіють.

Хто як не маленькі жовті рибки, які постійно щось бурмочуть собі під ніс і так щоб їх ніхто не розумів, і вони постійно обговорюють кожного відвідувача та аналізують його життя. Навіщо вони це роблять? Їм завжди було цікаве життя людей. Під час розмови відвідувачі крім звуків бульбашок нічого не чують і не розуміють, а в цей час вони розмовляють, але люди нічого не розуміють. Якщо хтось починає голосно розмовляти, то бульбашки стають більшими. Вони розуміють про що люди розмовляють, а відвідувачі цього не знають і з посмішкою кажуть все без секретів, те що думають про цей акваріум, а всі, хто перебуває в середині, уважно спостерігає за людськими розмовами. Коли немає відвідувачів всі рибки постійно плавають з одного боку акваріума до іншого не зупиняючись протягом кількох годин і навіть не змінюють висоту та глибину лінію руху в акваріумі. Про що вони постійно думають? Про це ніхто не знає. Можливо про щось своє і людей, які приходили в першу кімнату і тривалий час на них дивилися та розглядали з усіх боків наче бачили перед собою живу морську картину.

Нікому не відомо про що думають маленькі рибки, а люди навіть не здогадуються, що вони розумніші за людей, майже всі вважають, що ніхто з них не може міркувати і розуміти, що відбувається навколо. Рибки все розуміють і навіть жести людей і що вони означають. Плавають акваріумом із широко розплющеними очима і все розуміють, що відбувається навколо і що за ними спостерігають люди. Відвідувачі думають, що вони все, що роблять, так це плавають акваріумом і нічого не роблять, крім того, що протягом дня їдять, але це не так. Насправді кожен розуміє кожне сказане людиною слово і відчувають все, що відчувають люди і коли цього ніхто не бачить вони виконують бажання. Завжди широкі очі які дивляться кудись далеко на край горизонту і це забавляє кожного відвідувача.

Багато хто думає, що вони навіть не вміють радіти життю, але це не так, просто цього ніхто не бачить. У кожної риби є своє ім'я, які починають жити з приходом ночі, а в день кожен залишається рибкою в акваріумі, яка просто по колу плаває туди і сюди і нічого не розуміє, що відбувається навколо, і де вона перебуває в даний час. Гарне і приємне для очей видовище кольорових рибок. Люди іноді годинами стають і дивляться на плавання за склом маленьких створінь із хвостиками вперед і назад. У цей час усі думки зникають, а світ стає зовсім іншим.

Створюється особлива атмосфера спокою і любові. Виникає перша любов до життя, і спокій до морської води. Зараз перед склом нікого немає і всі майбутні відвідувачі щойно прокинулися та почали одягатися щоб відвідати океанаріум, а дехто ще спить і як прокинеться, то також поїде щоб подивитися на морський світ.

Один працівник, якого звуть Сергій, бере на себе відповідальність за підготовку всього приміщення до відкриття, а після приходять всі інші працівники та працюють. У кожного своя робота. Другий працівник, у якого робоча зміна починається одразу після відкриття, зараз готується до роботи і чекає своєї години, щоб відкрився океанаріум. Для кожної морської істоти він як родич і весь свій час життя перебуває тут. Дбає про кожного і розмовляє з кожним коли нікого немає поруч із відвідувачами. Усі розуміють, що говорить Сергій, але ніхто не хоче відповідати, бо він злякається, бо невідомо, як він зміниться після того, коли зрозуміє і почує, що всі мешканці завжди все розуміли й уміють розмовляти, і тому всі мовчать і вдають, ніби вони нічого не розуміють. А що стосується великих мешканців акваріумів, які живуть в іншій кімнаті по сусідству, то також не звертають увагу на слова Сергія, щоб не зробити вигляд того, що вони його постійно слухають і чують кожне слово та його значення. Коли крокодилам набридає стояти на одному місці, то вони починають активно рухатися і до вечора не зупиняються, а пересуваються вони по всьому акваріуму і по різному, то вперед, назад, то з кута в інший кут і по колу як вперед, так і назад. Їхні очі постійно дивляться на людей, а люди все що роблять так це тільки обережно посміхаються і фотографують кожного крокодила, а іноді знімають на камеру. Кожен крокодил розуміє що життя на місці не стоїть і час іде і вони також на місці не стоять і постійно рухаються, а вночі відпочивають і розважаються так як їм цього хочеться.

Танцюють усю ніч. Очі чорні й добрі. Вони рухаються повільно і постійно на варті і все роблять щоб люди не зрозуміли, що вони живуть своїм життям і вміють розмовляти і розуміють мову людей. Насправді живі істоти так як люди але живуть в акваріумі відокремленого від людського світу. Кожен відвідувач вважає, що крокодили живуть інстинктами але це не так, а насправді вони живуть серцем і душею. Розуміють як минає час і що таке минуле та майбутнє і той самий момент теперішнього часу. Хороші психологи життя. Розуміння часу дає можливість відчувати минуле і змінювати майбутнє і прожити як краще сьогоднішній день. Їх ніхто не боїться, і всі з ними дружать, а вночі розважаються, стрибають їм на спину і голосно радіють, а у воді всі охочі можуть з ними поплавати.

Сергій подумав:

- Чому я нікого не розумію, адже я бачу їхні очі, те, як вони на мене дивляться, і так хочеться від них почути слово, але вони мовчать, і складається таке відчуття, що вони ніби хочуть мені щось сказати і не хочуть. Мабуть це тільки мої думки, які не мають жодного стосунку до реального світу. Вони плавають по колу і нічого не говорять. Весь час мовчать і мовчать. Цікаво. Розуміють вони щось про мене чи ні? Я тільки можу здогадуватися про їхні думки, чи є вони насправді, чи ні. Це тільки мої припущення.

Сергій пішов у кімнату і сказав:

- Ця кімната готова до показу. Усе прибрано і жодної краплі на підлозі немає. А то ще відвідувачі скажуть, що тут хтось усю ніч розважався, - Сергій посміхнувся і подивився на крокодилів та сказав, - я радий тому, що коли мені стає сумно, я проводжу тут певний час і довго дивлюсь на акваріуми і мені стає легко на душі, знову хочеться з посмішкою жити. Це дуже гарне місце. Найкраще заспокійливе від неспокійного життя. Яка не була б погода тут завжди є відвідувачі які хочуть побачити морський світ. Найкраще місце для відпочинку та можливості залишитися наодинці й почути свої думки.

Сергій подумав:

- Це місце, де я відчуваю самого себе і свої почуття. Жодна робота не заспокоює так, як ця. Можливо я насправді люблю цю роботу і це те, що я шукав у своєму житті. Я отримую велику кількість задоволення від того, що перебуваю тут. Спокійне місце. Щодня кожен відвідувач залишається в океанаріумі стільки, скільки у нього є вільного часу, а найчастіше це до вечора і того самого моменту закриття.

Сергій сказав:

- Не хочеться залишати це місце за жодних обставин. Мені навіть у неробочий час хочеться якомога довше побути тут, а йти додому не хочеться. Чому? Можливо це мій дім. Моя робота мій дім. Це незвичайне місце, яке замінює дім. Для людей це відпочинок, а для мене це мій дім, у якому я проводжу більшу частину життя. Тут змінюється мої думки і моє життя. Кожен бачить життя в океанаріумі по-своєму, а я бачу тут життя як у себе вдома, - Сергій подивився на акваріум і сказав, - я радий, що моя робота, а це дім, не далеко від моєї квартири, і не потрібно їхати дві тисячі кілометрів, щоб побачити всю красу морського світу. Добре, що наш головний директор зміг створити невелику копію морського світу і показувати його людям, - Сергій посміхнувся, - добре, що океанаріум був побудований для людей, щоб люди могли побачити океан у себе перед очима і зберегти свій час, а не їхати до океану і пірнати на величезну глибину, щоб побачити морських істот. Дивовижний світ перед очима. Це одне єдине місце в Києві де зібрана велика кількість морського життя, - Сергій подивився на Акулу, - вразливе видовище те, як з води вистрибують риби, щоб схопити шматочок їжі з моїх рук, а сьогодні я буду годувати всіх риб, і це приємна мить, як рибки хапатимуть маленькі шматочки корму, а потім назад пірнатимуть у воду, - Сергій посміхнувся, - це божевільне натхненням відчувати себе людиною. Це такі маленькі істоти які так сильно надихають і заспокоюють. Кожен вистрибує з води, хапає їжу і знову пірнає у воду, а відвідувачі в цей час посміхаються, фотографують і отримують велику кількість задоволення від цієї не довгої вистави. Не робота, а одне задоволення і нічого іншого тут у мене немає.

Сергій підійшов до акваріума і подивився спершу на одних рибок та посміхнувся, а вони не звернули увагу та не віддали цьому жодного значення. Сергій знову посміхнувся і пішов до наступного акваріума. Подивився на нього, а там великі рибки синього кольору лежали на морському піску і не помітили, як Сергій дивився на них та їм усміхався. Сергій:

- Не звертайте на мене уваги.

Сергій великим кроком підійшов до наступного акваріума, а там плавали повністю чорні рибки, а їх було п'ять штук, і вони, коли побачили, як до них підійшов Сергій, то вони одразу побачили рух за склом, і всі одночасно підпливли до скла й уважно почали стежити за кожним кроком.

Сергій посміхнувся:

- Я радий, що ви мене побачили і не залишили поза увагою, - Сергій усміхнувся і подивився просто в очі, - чому ви такі сумні? Що з вами сталося? Ви що всю ніч не спали і розважалися. Швидко розповідайте мені чому ви такі втомлені? Що ви робили всю ніч?

На запитання Сергія ніхто не відповів і уважно як до запитань чорні рибки стежили за кожним рухом людини.

Сергій нахилився ближче до скла:

- Скажіть швидко, що ви робили всю ніч? У мене складається таке відчуття, що протягом цілої ночі гуляли, але як я не знаю. Ви навіть не розумієте моєї мови.

Риби подивилися на Сергія великими очима, а Сергій знову сказав:

- Я чекаю відповіді?

На запитання Сергія ніхто нічого не відповів. Усі мовчки дивилися на нього і мовчали.

Сергій знову сказав:

- Не хочете мені нічого говорити, то не потрібно. Головне, що я нічого не бачив.

Кожна риба розуміла кожне слово Сергія, і якби вони б могли посміхнутися, то вже засміялися б, але їм не можна було цього робити, і вони мовчки тільки дивилися на нього, не рухалися й робили вигляд, наче нічого не розуміли.

Сергій:

- Добре. Скоро відкриття, і я попрошу вас не бути такими млявими і більше рухайтеся, а то відвідувачі вас не зрозуміють і подумають, що ви захворіли. Потім вони візьмуть книгу скарг і щось там напишуть. Буду скаржитися керівництву, що в акваріумі плавають хворі риби, а це нікому не потрібно. Ви мене чули?

На запитання Сергія ніхто не ворухнувся і Сергій знову сказав:

- Добре. Я думаю, що ви мене зрозуміли. І ще я хотів сказати. Якщо ви вночі гуляєте, то до вас велике прохання завжди все мені розповідати, - Сергій усміхнувся сам до себе і сказав, - кому я кажу. Вони все одно мене не розуміють. Марна трата часу. Сподіваюся на те, що ви звичайні риби і вночі відпочивали як усе місто. Спали і бачили сновидіння, - Сергій подумав і сказав, - цікаво, а риби можуть бачити сновидіння? Можливо так, а можливо ні. Я ж не риба і не знаю відповіді, а тільки можу здогадуватися і не більше, - Сергій подивився на очі першої риби, що була найближче до скла, і сказав, - цікаво, вони хоч між собою спілкуються, а то крім мовчання я більше нічого не помічав. Кожен день вони мовчать і мовчать. Хоч би відкрили рота і зробили вигляд, що вони між собою розмовляють, - Сергій знову подивився з посмішкою на них, - я тоді піду, а ви робіть те, що вам захочеться робити. Акваріум ваш дім і ви маєте повне право робити все, що ви хочете. Хочете гуляйте і розважайтеся, адже ви все одно не розумієте моєї мови і моїх слів, - Сергій подивився на сусідні акваріуми і на двері, що були біля акваріума, а потім знову на великі очі риб, - вибачте, що я вас потурбував. Мені вже потрібно йти. На мене чекає дуже великий обсяг роботи, який мені потрібно виконати до відкриття закладу, - Сергій подивився на стелю, - а що мені потрібно зробити? А необхідно мені прибрати приміщення, а потім всіх вас нагодувати, щоб ви не були голодні і люди могли з радістю на вас дивитися, а в весело плавали в акваріумі. Головне це перед роботою поснідати, а то без сніданку ви не матимете жодного бажання розважати людей, а їм не сподобається те, що вони дивитимуться на старезні рухи в акваріумі. Це нікому не сподобається. Рухайтеся і володійте своїм простором і розважайте кожного хто до вас наблизиться. Не хвилюйтеся, я повернуся за кілька хвилин, і принесу вам сніданок. Ви, напевно, дуже голодні. За всю ніч нічого не їли. Вам обов'язково потрібно щось поїсти, а то мені не дуже сильно хочеться, щоб ви цілий день плавали голодні. Цілий день на вас дивитимуться люди і фотографуватимуть на пам'ять. Тож позуйте перед об'єктивами із задоволенням. Ви подобаєтеся нашим відвідувачам.

Сергій усміхнувся і пішов у другу кімнату.