Залишилося 28 хвилин.

Сергій:

- Що ще потрібно зробити? Спочатку потрібно помити скло у всіх кімнатах на кожному акваріумі, нагодувати всіх риб і приготуватися до відкриття. Це буде не легко встигнути за короткий проміжок часу зробити так багато роботи.

Сергій подивився на місячне сяйво, яке було зверху над стелею і повільно розпливалося по всьому океанаріуму, задумався, а потім сказав:

- Про що тут думати? А думати нема про що, - опустив голову і знову, але тихо сказав, - кожен день у мене одне й те життя. Я бачу один і той шлях і нікуди не звертав. Рано вранці прокидаюся, випиваю чашку кави, йду пішки на роботу. Відчиняю двері з посмішкою, що прийшов на роботу, і так само заходжу всередину, починаю працювати. Бачу риб і різних морських істот, які плавають кожного дня і так протягом усього життя перебувають за склом в акваріумі і вони більше нічого крім відвідувачів не бачать. Кожного дня в них одне й те життя, вже ні чого в них не зміниться. Все ж таки я радий бачити свою роботу і морський світ який мене постійно надихає на постійну роботу. Без морського світу моє життя було б зовсім інше, не таке цікаве як воно є зараз. Я радий бачити щодня морський світ, чути спокійну музику. Я займаюся улюбленою справою і мало хто нею займається. Більшість людей ідуть на роботу щоб працювати і не отримують жодного задоволення. Працюють тільки тому, що потрібні гроші, а для того, щоб з'явилися гроші, які потрібні для життя, необхідно працювати, але не кожен отримує від роботи задоволення, а я отримую те, що я хочу від своєї роботи. Вона у мене така одна. Більше я не бачив роботи, яка приносить велику кількість задоволення і не стомлює, а навпаки, я на роботі відпочиваю та постійно чогось вчусь, дорослішаю думками, стаю мудрішим. Не багато робіт принесе в життя справжню мудрість яка так усім потрібна щоб краще розуміти життя і стало легше жити. Коли я прийшов сюди працювати, то тоді я був зовсім іншою людиною. Моя робота мене змінила і мабуть тому, що я її люблю серцем та по справжньому ціную і розумію. Моя робота мені подобається. Я радий тому, а я не знаю, що це насправді, коли в третій кімнаті з'являються оголена дівчина, яка постійно посміхається, співає різні веселі і сумні пісні. Можливо це від втоми, а можливо вона насправді існує і я цього не розумію, - Сергій знову подивився на стелю і крізь місячне сяйво світла сказав, - скоро відкриється океанаріум, потім прийдуть нові відвідувачі, а я буду цілий день із задоволенням працювати, і я не помічу, як мине день, знову настане вечір, і доведеться зачиняти двері та йти додому. Сумно коли робочий день так швидко закінчується. Не хоче покидати робоче місце, але мені потрібно відпочивати, а потім рано прокидатися і знову йти на роботу, але це буде ще з більшим задоволенням. У мене таке відчуття що мені потрібно тут щось зрозуміти але що я не знаю. Цікаво я думаю в тому напрямку чи ні? Тут виникають абсолютно різні думки і не такі як на інших роботах. Мої думки мені подобаються. Потрібно щоб минув якийсь час, щоб я щось зрозумів. Самотність це подарунок, - Сергій подивився на акваріум, скрізь скло, а потім сказав, - не потрібно так багато часу витрачати на те, що саме буде в майбутньому. Все що буде в житті воно саме приходить і в нього свій час, а витрачати час на очікування це також змарнований час, а те чого нема, воно ніколи не прийде і тому потрібно виконувати свою роботу, радіти тому що з'являється. Навіть русалка яку я іноді бачу. Якщо її не було б, то я б її ніколи не побачив, а якщо я її чекав, а її не було б у моєму житті, то це був витрачений час, і навіть якщо вона колись з'явилась у третій кімнаті і я про це знав, чекав, то це також був витрачений час. Очікування це лише марна трата часу, - Сергій усміхнувся і сказав, - дівчина, яка постійно з'являється в третій кімнаті, насправді існує. Я бачив її. Якби її не існувало і не було б у моєму житті, то я б ні коли її не побачив. Можливо це просто чийсь безглуздий жарт, але він мені подобається. Цікаво, може бути таке, що це жарт моєї психічної діяльності, але цей жарт справжній, і я його час від часу бачу і чую. Неважливо. Вона мені подобається, - Сергій подивився на годинник і сказав, - до відкриття залишилося двадцять шість хвилин. Що ще мені потрібно зробити і чи встигну я це зробити. Потрібно піти взяти спеціальну їжу і нагодувати всіх рибок, а якщо я цього не зроблю, то, скоріш за все, рибки і всі, хто не поснідає, не за хочуть навіть на мене дивитися. Усі мають бути задоволені моєю роботою, щоб люди бачили цей живий, а не голодний світ морських глибин. Повільні й нерухомі рибки в акваріумі нікому не потрібні. Якщо я не зроблю своєї роботи, то відвідувачі більше ніколи не повернуться і ніхто не буде задоволений закладом. Серце яке любить роботу і щедрість завжди виконають її.

У житті Сергія було багато місць роботи і це найкраща робота яку він знайшов.

Постійно щось міняв у житті та шукав щось нове і з часом опинився там де він зараз працює. Шукав і знайшов але для цього витратив багато часу і пройшов чималий шлях щоб опинитися в океанаріумі. Сергій завжди шукав роботу де більше платять грошей але він з часом зрозумів що це не головне і важливіше за гроші це робота від якої отримуєш задоволення, а не отримане задоволення від роботи не приносить радості, гроші вже не тішать і так з часом після багато змін місць роботи почав звертати увагу на те приносить задоволення робота чи ні. Робота яка не приносила задоволення, то Сергій одразу звільнявся з неї і шукав нову.

Океанаріум це те саме, що потрібно, щоб працювати й отримувати задоволення та насолоджуватися життям. Гроші також мають значення, але гроші, які не були зароблені із задоволення, не дають задоволення і стають не приємним заробітком. Щоб жити потрібно заробляти гроші і тільки там можливо задовольнити свої потреби. Є речі, які цінніші за гроші, і це розуміє, знає, як потрібно цінувати життя, а не гроші. Життя прожите із задоволенням цінніше за гроші. Кожен намагається знайти роботу, щоб отримати більший заробіток, але робота без задоволення це не робота, а страждання, які не варті великої заробітної плати, і Сергій також про це знає. Все розуміння життя і роботи прийшло з часом і з отриманим досвідом. А ще більше задоволення приносить чесний заробіток який ще більше цінується. Чесні гроші це справжні гроші. Гроші зароблені завдяки обману це гроші яких ніколи не існувало. Сергій ладні працювати без заробітної плати головне щоб робота приносила задоволення. Робота без задоволення це робота якої немає. За гроші не купити почуття і любов до життя. Гроші мають свою цінність і значення. Зароблені гроші з почуттями перетворюють гроші на ті самі почуття.

Сергій поставив сам собі запитання:

- Чому люди брешуть? Мабуть хочуть більше, ніж їм відведено. А я якщо збрехати життю, то що тоді буде? Життя не дасть зайвого, і тоді хто кого обдурить? Не людина життя, а життя людини. Життя не обдурити, а людина людині може збрехати, і хто повірить у брехню, той і залишиться з брехнею, а життя завжди залишиться при своєму, і ніхто ні як не зможе взяти зайвого і не свого. Цікаво що було з тими хоробрими людьми, які намагалися збрехати життю? Де ж вони зараз і що з ними? Я б із радістю на них подивився, - Сергій подивився вбік і тихо сказав, - що таке життя? Цікаво було б зрозуміти що насправді таке життя, - Сергій подумав хвилину і сам собі відповів, - я не знаю відповіді на це питання, - Сергій дістав із кишені двадцять гривень однією купюрою і сам собі поставив запитання, - що таке гроші? Це зрозуміло, що гроші насамперед це їжа, а чому люди хочуть якнайбільше заробити грошей? Щоб купити більше їжі та речей? Напевно, так. Монети з металу завжди вирішують багато питань у нашому житті і навіть змінюють не одну долю людини і їхній вплив має неймовірну силу змін. Це тільки залізні монети за які люди готові віддати майже все у своєму житті щоб отримати їх якомога більше. Монети зроблені з металу змінювали цей світ від початку існування грошей, а зараз став таким яким його створили гроші. Для чого потрібно так багато грошей? Я не знаю відповіді на це запитання. Можливо, це світ грошей і їхня сила хоче, щоб у людей було якнайбільше і заради них вони були готові на все. Хто створив гроші? Люди? Чи самі гроші себе створили і цей світ? Цікаве питання. Хто знає що було спочатку. Жахливі речі відбуваються з людьми в гонитві за грошима і по можливості найбільшим заробітком. Так відбувається щодня. Кожен, хто йде на роботу, хоче якомога більше заробити грошей. Навіщо? Щоб потім не працювати? Напевно, ні. Люди все життя роблять, а без роботи життя втрачає смак і змінює колір існування людини. Можливо люди загублені в цьому світі і не знають, що їм насправді потрібно, і вони замість зрозуміти самого себе хапаються за те, щоб якнайбільше заробити грошей і не почути власних думок і почуттів. У цьому є сенс, який ніхто не бачить. Сенс у тому, що люди від чогось тікають і якнайшвидше. А від чого? Від самих себе і, можливо, від своїх почуттів, які приховують у гонитві за грошима. Можливо колись і десь за якихось обставин люди втратили сенс життя і самих себе. Люди працюють і виконують важку роботу щоб отримати кілька монет на життя, але це монети з почуттям. Якщо не працювати і отримувати гроші то тоді це порожні гроші які не цінуються. Випадкових грошей у житті не буває. Всі гроші, які з'являються в руках, то це гроші, які повинні бути, і не менше і не більше грошей не може бути, і якщо вони зароблені, то тоді це власні гроші, які є в житті людини. Навіть зароблена копійка це також гроші, які треба берегти і цінувати, - Сергій подивився в інший бік і сказав сумним голосом, - гроші це добре, але коли все життя за ними біжиш і віддаєш життя та відмовляєшся від вільного часу й самого життя, то потрібні такі гроші чи ні? Мені ні. Я не хочу пробігти все життя, намагаючись нагнати якомога більше грошей. Я хочу прожити життя, а не швидко його пробігти і нічого, крім роботи, не побачити. Це не моє гнатися за грошима, адже я так втрачаю саме життя, а потім, крім грошей, у мене нічого не залишається, а життя саме піде, і я його ніяк не можу повернути, - Сергій посміхнувся та сказав, - навіщо мені багато грошей? Мені й так вистачає того, що я заробляю, і більше не потрібно. Якщо я буду більше працювати, то я зовсім не буду бачити життя, а так моє життя може пролетіти і потім, окрім роботи, нічого не можна буде згадати, - Сергій подивився вниз на підлогу і сказав, - у нашому житті люди чомусь намагаються купити почуття та кохання, але таке не можливо. Почуття та любов потрібно заробити це так само як працювати на роботі і потім отримуєш зарплату яку чесно заробив, і кожен сам отримує почуття та любов які заробив. Робота це безцінний дар, який покращує життя та підвищує його цінність. Ніхто нічого не хоче робити, всі хочуть відчувати почуття та отримувати від життя любов. Можливо люди самі себе обманюють і не хочуть нічого робити щоб потім щось отримати. Любов це робота і добрі почуття серця до роботи. Що довго і важко робиться те сильніше цінується, - Сергій знову посміхнувся та сказав, - що залишається тоді, коли закінчуються гроші? Як гроші закінчуються в магазині і їх немає в гаманці, то лишається почуття від того, що то були зароблені гроші і витрачені з користю і так само любов та почуття мають бути витрачені з користю і в потрібному напрямку. А чому люди плачуть коли закінчуються гроші? Мабуть тому що вони були витрачені не в потрібному напрямку і після закінчення грошей нічого не відчувається крім порожнечі. Ось яке значення мають власні гроші і їх завжди потрібно витрачати в правильному напрямку. Які бувають гроші? Ті, що приносять задоволення, і ті гроші, що несуть у собі порожнечу і не приємні відчуття. Усе залежить від того, як вони були зароблені і куди витрачені. Якщо людина цінує гроші, то вона знає, куди їх потрібно витрачати, і це відбувається тоді, коли їх було зароблено чесним шляхом і навіть через важку працю, а так вони ще стають ціннішими. Кожен витрачає гроші там, де він хоче, але їх потрібно витрачати в потрібному місці і з розумом на те, що найбільше потрібно для життя, - Сергій усміхнувся і з усмішкою сказав, - буває таке, що сьогодні є гроші, а завтра їх немає. Таке життя у грошей. Але що важливіше в житті людини гроші і речі, куплені за гроші, чи почуття і любов до світу і життя? Сергій подумав і сказав, - мабуть, цінніше за гроші це любов та почуття, яких не вистачає людям. Мабуть, якби люди щось відчували до світу і людей, то тоді не потрібно було людям так багато грошей, як вони хочуть мати і все роблять, щоб вони були. Адже любов ніколи не можна купити і продати. У справжнього кохання немає ціни. І завжди залишиться питання, а це є у людей любов до роботи чи ні? Я люблю свою роботу, адже вона мені приносить задоволення і це задоволення не від великої зарплати, а від самої роботи. Гроші тут не мають значення. На роботі я роблю все, щоб відвідувачам у нас подобалося і вони хотіли ще відвідати океанаріум і були від усього задоволенні. Таке задоволення не купити ні за які гроші і якщо навіть у мене була велика зарплата і мені не подобалася робота, то я б тут не працював. Тільки так можна виконати якісно роботу тоді, коли її по справжньому любиш. Люди самі вирішують де працювати і чим займатися, і що любити, а що ні. Любов це те, що подобається, отримуєш задоволення і те, від чого божеволієш, - Сергій усміхнувся, - я люблю роботу та життя. Любов до життя не купити ні за які гроші. Всі і завжди хочуть якомога більше грошей, а я б хотів якомога сильніше любов до життя і це була б справжня насолода просто жити. Невідомо чому люди заради грошей готові піти на все щоб якомога більше заробити грошей? Я не знаю відповіді на це питання. Люди заради грошей роблять погані вчинки, а потім коли заробляють достатню кількість грошей роблять добрі вчинки і розраховуються тими грошима, які були зароблені поганими вчинками. Навіщо це робити і в чому сенс такого життя? Витрачати те, що було зароблено. Все що у світі робиться і робиться це заради грошей. Це справжня проблема людей, які не розуміють, що головне не гроші, а інші речі, про які вони забувають, а потім всі страждають. Хвора душа яка потребує лікування.

Душу лікують любов'ю, а не грошима. Гроші руйнують душу, а не відновлюють. Душу не купити ні за які гроші. Так люди задовольняють своє нещастя душі великою кількістю грошима але гроші не лікують душу. Сумно це розуміти. Кожен сам обирає свій шлях, - Сергій подивився на стіни і сказав, - у кожного невідома доля. Можливо сама доля відвела мене в це місце, щоб я щось зрозумів. В океанаріумі я розумію багато духовних речей. У цьому місці виникають тільки філософські думки. Я стану філософом, - Сергій усміхнувся, - виходить так що без душі немає життя, а життя це філософія душі. Я прийшов туди куди мав прийти. Де б я не працював і всі дороги привели мене в це місце. Це моя доля тут працювати і мабуть щось зрозуміти щоб піти далі своїм шляхом. Насправді життя не таке просте як кажуть і думають люди. Всі думають що життя це пішов туди і зробив те. Ні. Життя веде кожного своїм шляхом щоб кожен щось зрозумів.

У житті є правда і обман і кожному доводиться пройти через цей шлях, щоб щось зрозуміти. Це доля кожного. Я йду своїм шляхом і дехто що вже розуміє. Я розумію те, що має бути в моєму житті, а те, чого немає, то я не зрозумію. Можливо я колись зміню шлях і знову десь щось зрозумію, але коли це буде я не знаю. Опинюся в новому місці в якому я знайду багато відповідей так як тут. Прості речі, а це те, що завжди потрібно йти вперед. Дехто не йде вперед, а зупиняється на місці і стоїть довгий час, а дехто навпаки повертається в минуле. У кожного свій шлях і кожен сам його обирає. Навіть у коханні також кожен сам робить свій вибір, але трапляються випадки, і це також вибір кожного, коли трапляються, що якщо є гроші, то тоді є кохання, а якщо немає грошей, то немає кохання. Це справжні крижані серця. Без грошей немає посмішки. Любов за гроші? Це не справжнє кохання, а це брехня за гроші. Не легке явище життя. Душі і серцю завжди хочеться отримати почуття, а не гроші, серце і душа не відчуває грошей. Кожен знає відповідь, але кожен робить свій вибір, а потім з часом повертається назад у минуле і змінює його, втрачаючи час і життя. Добре що є люди, які знають відповіді на важливі питання самого життя. Правильна відповідь береже життя та час. Мабуть мені пощастило, що я працюю в цьому закладі та стаю справжнім філософом. Отримую задоволення від роботи і велику кількість радості незважаючи на те, що в мене маленька зарплата та це правильний шлях. Кожного дня я працюю, перебуваю в цьому місяці без якого не можу бачити своє життя. Тут я отримав багато відповідей на свої питання. Відповіді які не купити ні за які гроші. Це початок правильного шляху. Відповіді для життя. І вони були зрозумілі моїм серцем, а серце ніколи не обманює, - Сергій подивився на годинник, - до відкриття залишилося менше двадцяти хвилин.

Встав на ноги й тихо сказав:

- Потрібно йти й годувати рибок, а то образяться, що почали роботу без сніданку.

Усі вже давно чекають на смачний сніданок.

Сергій зайшов у підсобне приміщення і взяв для кожного свій корм. За кілька хвилин обійшов увесь океанаріум і кожен акваріум. Нагодував усіх і всі залишилися задоволені. До відкриття залишилося кілька хвилин. Сергій спочатку обходячи кімнати востаннє подумав про одне, а потім про інше, і знову дещо зрозумів і тихо сказав:

- Іноді потрібно залишатися одному, щоб щось зрозуміти. Є речі, які неможливо зрозуміти в компанії чи спілкуючись з кимось. Розуміння багатьох речей відбувається наодинці з самим собою в повній тиші. Так можна багато чого відчути і багато чого побачити. Побачити те, що не можна побачити, коли з кимось перебуваєш і спілкуєшся. Відповіді приходять у повній тиші. Усе, що потрібно зрозуміти, так це потрібно розуміти тільки одному і на самоті. Ніхто не дасть ті відповіді, які під скаже серце, а щоб почути серце і його голос, завжди потрібна тиша. Самотність шлях до серця і відповідей. Мало хто розуміє тишу і вважає це витраченим часом, але я зміг зрозуміти правильний шлях, а це самотність і зустріч сам на сам зі своїм серцем. Життя це блукання людини серед питань і відповідей. Жодного разу, коли я залишався один, не шкодую самотності, адже вона відчинила двері в зовсім інший шлях. Можливо я колись блукав серед дверей і закритих замків, а тепер я знайшов правильні двері і вони були для мене відчиненими і стали новим шляхом у моєму житті. Зі мною відбувалися різні речі і тільки завдяки тиші я зміг зрозуміти їхнє значення та отримати відповіді на свої запитання, які траплялися на моєму шляху і зробили мене філософом свого життя. Тривалий час я казав собі те, що не мало значення і казав це голосно і не пам'ятав про себе і нічого не чув зсередини, а тільки слухав свій голос, а не серце, а тепер коли я лишився сам, то почув і своє серце, а воно мені підказало правильний шлях і тепер я йду ним і живу своїм життям та утішусь кожній миті, усьому, що трапляється в моєму житті. Це не даремно витрачений шлях. Деякі речі стали більш зрозумілими і я їх з радістю прийняв. Краще допомагати людям, ніж займатися безглуздими справами. Стати самому собі рідною людиною, а не чужим мандрівником по життю. Вчитися і вчитися правильним речам тому, що насправді мені потрібно. Радіти посмішці дитини і сміятися разом з нею та показувати їй дивовижний світ. У кожного свої потреби, а в мене завжди були потреби душі, яка якнайкраще хотіла пізнати світ. Шлях і життя ось моя потреба в пізнанні світу і його прекрасної сторони, що завжди відкриває серце. У житті трапляються різні люди і в кожного свій шлях. Одна людина не схожа на іншу і це приносить задоволення. Всі різні і цікаві і в кожного свої двері в які кожен має зайти сам і знайти свій шлях. Кожен вибирає сам собі те, що йому потрібно найбільше. Кожен сам робить свій вибір і правильний він чи ні, кожен сам відкриває двері. У кожного свої потреби і бажання. Комусь подобається одне, а комусь інше, і це правильний шлях, і тільки так люди створили цей світ, у якому самі живуть. Усі самі обирають своє життя. Людина завжди має бути щасливою і це правильний шлях і дорога кожного з нас. Іноді шлях може бути не правильним і в кожного є можливість повернутися назад і змінити двері та відкрити замок і піти в інший бік. Самотність це подарунок серця.

За цей час роботи в океанаріумі Сергій зрозумів і навіть не міг подумати наскільки самотність може бути приємною. Пройшов за весь час роботи в цьому закладі деякий шлях у середині себе, а це не легко одному здолати свій внутрішній шлях і дещо зрозуміти про навколишній світ.

Сергій подумав:

- Життя це не тільки життя навколо, а в середині себе. Хтось проживає життя в навколишньому світі, а хтось у середині себе, а я живу і там, і тут. Зрозумів ще більше речей, які самі по собі прості й мають велике значення до шляху повної всередині свободи. Життя зовсім інше і інакше і не таке яке собі уявляють люди. Воно інше і Сергій побачив світ з абсолютно іншого боку. Сергій раніше вважав, що світ у якому він живе звичайний і ніколи не змінюються, але з часом, коли сам почав змінюватись, то і світ навколо став іншим. Як Сергій побачив, що люди витрачають велику кількість зусиль на отримання повної тиші, але в них нічого не виходить, адже тиша починається зсередини. Сергій зміг сказати лише одне, що це життя починається з середини і з невідомості, яка завжди присутня в кожному з нас і це початок шляху. Невідомість і самотність завжди є початком шляху. Ніхто її не береже, а її потрібно берегти як серце, адже це початок з якого все починається. Обирати свій шлях і йти вперед і ніколи не порушувати тишу. За таку відповідь Сергію довелося розрахуватися дуже великою кількістю часу, проведеного на роботі на цілковитій самоті й подалі від людей, а радість, що з'являється в такий момент, залишається на все життя. Сергій завжди згадує що гроші в нашому житті мають не таке велике значення як спокій душі. Кожен і завжди хоче бути щасливим і Сергій знайшов свій шлях до радості в серці. Сергій знайшов свій човен, у якому він зараз перебуває, і спокійно пливе океаном свого світу. Серце це обличчя людини і Сергій також це зрозумів і тепер завжди посміхається та насолоджується своїм життям. Щоб не трапилося в житті Сергій завжди посміхається. Навіть при зустрічі смерті Сергій також з посмішкою дивитиметься в її очі, адже це також приємна зустріч у житті людини. І це посмішка тому самому моменту коли людина навіки засинає і ніколи не знає що буде далі і це останній шлях невідомості. Сергій іноді думає про смерть і для нього вона стала загадкою, адже він не знає, що буде далі, і з посмішкою про неї думає. Припускав те, що після смерті настає інше життя, про яке ні хто нічого не знає, а можливо там нічого нема і це насправді кінець життя і той самий момент, коли настає повна без почуттів і усвідомлення темрява, де є завжди мертва тиша, яку ні хто ніколи не чує. Це назавжди залишається загадкою і не має жодної вірної відповіді. Усі постійно щось розповідають але ніхто насправді нічого не знає, що це може бути і що там на кожного з нас чекає, і тому навіть тоді, коли людина думає про це, то розуміє, що час має межу і ця межа завжди настає. У такі миті змінюється життя і тільки тоді хтось щось розуміє.

Сергій:

- Потрібно частіше думати про те, що ми живемо один раз і в один час і з часом це все минає. Життя закінчується. Багато що залишається проходить у минулому. Теперішній час завжди в минулому, а майбутнє в теперішньому часі. Час ніколи не стоїть на місці. Те, що було позаду нас, завжди буде недосяжним, тому що й невідоме майбутнє. Як ми б не хотіли і щоб би не робили, то ми вже ніколи не повернемося туди, звідки пішов час і почала робити годинникова стрілка, яка тихо з першої секунди пішла вперед, і її вже ніяк не зупинити, адже час - це те, що в нашому світі не має меж та кінця. Одне життя і один проміжок часу який у нас є. А що насправді в житті потрібно? Прожити життя так як воно є. Звичайна посмішка це подарунок. Життя постійно змінюється, а посмішка завжди залишається. Мабуть життя малюнок життя. Час малює і керує життям і дає свої фарби, - Сергій усміхнувся і сказав, - не завжди виходить те, що ми робимо і хочемо. Яким би не було життя, це я постійно нию і співаю, а воно завжди було однаковим.

Все починається зсередини. З мого серця. Коли прийде час і я його втрачу і цього ні як не минути. Зараз я відчуваю світ, а коли прийде час і я нічого не відчуватиму і буде тільки одна темрява про яку я нічого не знаю. Це та сама межа між невідомістю і страхом. Час минає, і колись він закінчиться, і тоді я зустрінуся з тією самою межею, коли я ні чого не знатиму і мені доведеться піти далі, а що буде далі, я цього не знаю. Я нікуди не зможу втекти і не зможу повернутися назад у часі, щоб знову прожити своє життя і по іншому. Я не зможу тримати життя в кишені і робити з ним все, що мені захочеться, але життя належить тільки мені.

Життя і доля Сергія пролягала через океанаріум, який дав відповіді на багато запитань. Кожного робочого дня постійно отримував виконуючи свою роботу і незважаючи на самотність багато відповідей з посмішкою на обличчі. Беззмінно дивився з радістю на морських істот, які живуть своїм життям. Сергій не дивився на людей і не бачив того, що в нього немає того, що є в людей. Не витрачав життя на безглузді речі, які насправді не потрібні, і думки, які завжди заважають. У світі океанаріуму завжди було багато відповідей, які вели через шлях мудрості та розуміння того, що насправді потрібно, а що ні.

Сергій:

- Краще залишатися наодинці і вирішити, що насправді потрібно і чи живу я своїм життям чи ні, і куди йти далі, а не дивитися на те, як люди йдуть уперед, і невідомо, куди вони йдуть. Як-не-як у кожної людини свій шлях, але куди веде цей шлях? Це завжди залишається загадкою. Я можу піти не своїм шляхом і прожити не свою долю. Спочатку мені потрібно знайти свій шлях. У кожної людини своя доля, а в мене свій шлях. Ніхто і нікуди насправді не зможе втекти від самого себе. Тільки серце заспокоює душу і серце завжди всередині мене і мені потрібно завжди його чути. Багато людей не може зрозуміти те, що розуміють інші. Чому? Мабуть, ніхто не хоче йти своїм шляхом і хто як може намагається уникнути свого його. Так я спочатку відмовлявся тут працювати і було не легко, але з часом я зрозумів, що це моє. Завжди коли відкривається вірна стежка, то тоді найбільше не хочеться нею йти, адже це вірний шлях, яким мені потрібно було йти вперед. Тільки з часом я зрозумію що це мій шлях, а спочатку я не зміг його розгледіти, але робота сподобалася одразу. Не кожного дня візьмуть без досвіду роботи в океанаріум акваріумістом. Мені пощастило, і, можливо, на співбесіді на роботу менеджер з підбору персоналу одразу помітив у мені, що це моя робота, і йому було байдуже, що в мене немає досвіду роботи в цій сфері. Що моє то моє по життю. Спочатку було не легко пристосуватися до іншого середовища яке знаходиться під землею і воно наповнене різними морськими істотами але з часом я звик і зрозумів що я знайшов свою роботу. Спочатку було важко, а тепер я отримую задоволення від своєї роботи. Ніколи не зможу сам собі відповісти на те питання, що насправді мені подобається, доки я не спробую і не відчую у власному серці. Іноді потрібно дивитися на те, що не подобається і спробувати його. Зовнішній вигляд не завжди має потрібне значення.

Сергій більшу частину свого життя проводить в океанаріумі і вже розуміє всіх морських істот, що живуть в акваріумах. Зрозуміти рибок не так легко, як вважав із самого початку. Їх потрібно розуміти серцем, а не очима. Морські істоти завжди живуть в акваріумі і завжди обмежені у своїй волі та можуть тільки пересуватися в середині, плавають по колу, і чимось вони нагадують життя людей, які так само, але більшим колом, плавають кожного дня з роботи додому і з дому на роботу, і так кожен день, але відстань пересування більша.

Сергій тихо сказав:

- Життя - це коло.

Сергій подивився на акваріум:

- У людей як і у риб є своя доля. У кожної живої істоти є своя доля.

Сергій перебуває в океанаріумі щодня перед початком роботи і деякий час проводить наодинці з собою та розуміє життя і стає філософом думок.

Океанаріум завжди натхнення для творчої людини і філософа, який мріє отримати відповіді на дуже багато запитань, а також прожити своє життя в цьому океанаріумі, щоб повністю зрозуміти сенс життя.

За довгий час роботи Сергій став зовсім іншою людиною і тим яким мріяв. Кожного дня все більше і більше розуміє ті речі, які у звичайному житті не зрозумів. Це справжній шлях. Немає ніякого витраченого часу. Уже ніколи ні куди не поспішає і завжди все встигає. Не поспішає з висновками. Став філософом. Не великий проміжок часу змінив. Ні коли не має багато запитань і завжди знає яке в потрібний час поставити запитання в розмові з відвідувачами. Спокійно відповідає і не довго не розповідає не потрібні речі.

Сергій посидів кілька хвилин на стільці й отримав кілька відповідей на свої запитання та зрозумів, що таке кохання і яке воно може бути. Зрозумів цінність грошей. Люди не розуміють що таке гроші і любов, а Сергій зрозумів це за не довгий проміжок часу.

Що таке це любов до грошей, а не любов до іншої людини. Кожна людина думає по-своєму і щодня вона проживає своє життя.

Сергій ніколи не поспішає з висновками і навіть зараз не поспішає робити остаточні висновки, адже знає, що за деякий час щось може змінитися, і думки також. Змінюється наше життя так як воно вчора було одне, а сьогодні може стати іншим. Завжди може бути все зовсім по-іншому і не потрібно бути впевненим у своїй відповіді бо зовсім інше може бути завтра іншим.

Підійшов до стіни і залишив свої думки в цій кімнаті та дещо взяв із собою щоб подумати протягом свого робочого дня, а десь ще залишилися в кімнаті щоб після робочого дня повернутися в цю кімнату і продовжити думати про важливі питання. Підійшов до стіни та взяв пакет з кормом і повільно пішов до великих акваріумів щоб ще раз нагодувати великих риб і щоб усі були задоволені сніданком. Посміхнувся коли побачив зраділих і ще голодних пінгвінів які поплескали крилами. Підійшов до них подивився на кожного і поклав корм в акваріум та пішов до великого золотого ската, а він коли побачив як Сергій до нього підходить, одразу загорівся золотим кольором. За хвилину обійшов ще раз усіх морських істот і нагодував усіх кормом. Кожен залишився задоволений їжею. Повернувся в кімнату та поставив на місце корм. Одразу взяв віник, швабру і наспівуючи якусь веселу пісню пішов у першу кімнату прибирати краплі на підлозі. Швидко та без метушні усі три кімнати прибрав, поставив робочий інвентар на місце, взяв мочалку і пішов протирати скло в акваріумах. Усе зробив. Скло в кожному акваріумі було прозоре і без плям. До відкриття залишилися хвилини. Сергій подивився на годинник і сказав:

- Потрібно відчиняти двері. До відкриття залишилося дві хвилини.

Сергій дістав із кишені золоті ключі в руки і піднявся сходами. З посмішкою відчинив замок і першим, хто зайшов під час відкриття, це був його співробітник, а він зайшов з такими словами і це був Пірат:

- Хо-хо-хо. Доброго ранку, Сергію.

Сергій відповів:

- Доброго ранку.

Пірат:

- Бажаю вам сьогодні попутного вітру і щасливого робочого дня.

Сергій:

- Ват також гарного дня і більше посмішок.

Пірат:

- Сьогодні я протягом цілого дня буду посміхатися. Сонце на дворі каже, що сьогодні в нас мабуть буде дуже багато гостей, які хотітимуть побачити наш океанаріум.

Сергій:

- Так. Так. Можливо й так.

Пірат:

- Не можливо, а так воно і буде.

Сергій:

- На дворі сьогодні гарна погода. Адже сьогодні п'ятниця, а це останній день тижня, і завтра вихідний день. Я думаю, що сьогодні дуже багато людей захоче піти надвечір і прогулятися та відвідати незвичайні місця і одне незвичайне місце це наш океанаріум.

Пірат:

- Сьогодні всі відпочиватимуть і розважатимуться.

Сергій:

- Я з тобою повністю згоден. І згоден з тим, що, можливо, сьогодні буде дуже велика кількість людей, і потрібно якнайкраще підготуватися до зустрічі відвідувачів, і так, щоб людям сподобалася наша робота.

Пірат:

- Сергій я з тобою повністю згоден. Ти знаєш, що я коли підійшов до дверей, то я вже побачив кількох людей, які стояли біля каси, а каса ще зачинена, і чекали відкриття віконця продажу квитків. Люди вже чекають на те, щоб купити квиток і зайти в океанаріум.

Сергій усміхнувся:

- Може бути й так. А ти знаєш, якщо наша касирка Наташа спізнюється, то це до того, що сьогодні на дворі буде сильний дощ і всі підуть до нас.

Пірат посміхнувся:

- Я з тобою згоден.

Сергій:

- А щоб не затримувати відвідувачів біля входу і не примушувати чекати на прихід Наталки, я пропоную те, щоб ти зайшов у кабіну продажу квитків і продав кілька. Щоб відвідувачі не чекали на прихід касира, а я замість тебе буду на вході і перевірятиму квитки.

Пірат посміхнувся:

- Я не знаю, що тобі сказати. Краще дочекаємося Наташі. Можливо вона скоро прийде і вже сама продаватиме квитки.

Сергій подивився в очі Пірата:

- Не кажи так. Навіщо затримувати відвідувачів. Скажи мені навіщо, якщо можна самому продати квитки.

Пірат:

- Краще буде, якщо Наташа сама продаватиме квитки відвідувачам.

Сергій:

- А мені б не хотілося, щоб відвідувачі стояли на вулиці й чекали на прихід продавця квитків, який мав би вже як дві хвилини тому бути на своєму місці.

Пірат:

- Наташа скоро буде. Почекай ще кілька хвилин.

Сергій:

- Люди хочуть побачити наш морський світ.

Пірат:

- Я тебе розумію. Краще почекати.

Сергій з усмішкою відповів:

- Я не можу дивитися коли біля океанаріуму стоять відвідувачі і чекають на відкриття закладу. Не хочу бачити як люди чекають щоб до нас зайти.

Пірат:

- Вибач, Сергію, але я не може ні чого вирішувати. У нас є керівництво і воно встановлює правила закладу. Люди повинні почекати коли прийде касир і продасть їм квитки.

Сергій:

- Я з тобою згоден. Такі правила, а їх порушувати не можна.

Пірат:

- Так. Це робота, яку я давно шукав і я не хочу її втратити за порушення правил. Я ціную свою роботу.

Сергій:

- Я теж ціную свою роботу і люблю її всім серцем. Я тебе розумію. Вибач що я так швидко і не подумав почав говорити про квитки. Я просто розхвилювався, коли побачив, як відвідувачі стоять біля дверей, а Наташі немає на касі. Не хочеться щоб хтось нас чекав.

Пірат:

- Я тебе розумію але в нас своя робота, а в Наташі своя робота. Кожен повинен виконувати свою роботу, а не за когось, адже я там нічого не знаю, що мені потрібно роботи з касовим апаратом.

Сергій усміхнувся:

- Це не рибок годувати і не посміхатися при зустрічі відвідувачів і бажати їм гарного відпочинку. Це робота з грошима.

Пірат:

- Так. У кожного своя робота і кожен має її дотримуватися.

Сергій:

- Я не пам'ятаю. Я ж відповідальний тут за все поки немає керівництва і можу виконувати будь-яку роботу. Мене кілька днів тому призначили відповідальним за океанаріум у той час, коли на місці немає керівництва.

Пірат подивився на Сергія великими очима:

- Нічого собі. Я про це не знав.

Сергій:

- Я теж не знав, поки не згадав. Тож я можу робити роботу за інших робітників і повністю несу відповідальність за те, що щось буде не так. Тож нема за що хвилюватися.

Пірат:

- Це гарна новина. Я радий за тебе, Сергію, що тебе призначили керівником закладу.

Сергій:

- Не зовсім керівником. Я тут роблю за всіх усю роботу.

Пірат:

- Я тебе розумію, але це теж приємна новина. Можеш мною керувати і давати мені різні вказівки.

Сергій:

- Ні. Керувати тобою я не буду, а ось допомагати в роботі я буду з радістю.

Пірат:

- Приємно чути від тебе теплі слова.

Сергій:

- Не будемо гаяти час і почнемо робити роботу. Іди вниз і подивися, чи все прибрано в кімнатах, а потім посядеш місце біля сходів на вході й покажеш людям дорогу, а я піду в касу й продаватиму квитки новим відвідувачам.

Пірат:

- Гаразд. Я з радістю приберу сміття в кімнатах.

Сергій:

- Сміття вже прибрали. Просто пройдися по кімнатах і подивися чисто там чи ні, а то я поспішаючи сьогодні відкрити заклад, можливо, щось не зробив і залишив пляму на акваріумі. Сходи подивися.

Пірат:

- Добре.

Пірат пішов сходами дивитися кімнати, а Сергій подивився на спину Пірата і тихо про себе сказав:

- У мене такого ніколи не буває, щоб хоч одна пляма залишилася на акваріумі, а от комусь у кімнатах треба бути. Тепер мені потрібно продати квитки відвідувачам і повернути Пірата на своє місце, а мені зайняти своє. Пірат поставить біля входу, а мені потрібно бути біля рибок.

Пірат тихо сказав, коли зайшов у першу кімнату і почав шукати на склі плями:

- Якщо щось буде не так, то Сергій візьму на себе відповідальність. І йому нічого за це не буде. Його не звільнять, - усміхнувся, - я все роблю на благо. Усе буде добре. Я зараз зроблю роботу Сергія, а він зробить роботу Наташі і коли вона прийде на роботу, то тоді кожен займе своє місце.

Сергій подумав:

- Я зараз людям продам квитки і вони зайдуть в океанаріум, і я повернуся на своє робоче місце. Сподіваюся, що за цей час Наташа повернеться на роботу і займе своє робоче місце.

Сергій зайшов у касу і подумав про себе, відкриваючи вікно для продажу квитків:

- Є люди, які завжди спізнюються на роботу, і бувають такі моменти, коли людина не часто вчасно приходить на роботу, і тут нічого такого немає. З цим потрібно щось робити. Людина якщо працює, то вона працює і вчасно приходить на своє робоче місце, а тут Наташа постійно спізнюється. Щось тут не так. Може згадати сьогодні ввечері бажання у Золотого ската, щоб Наташа ніколи більше не спізнювалася. Так потрібно зробити. Сподіваюся на те, що вона скоро буде. Можливо десь затрималася в дорозі, а можливо в неї був такий солодкий сон, що вона не хотіла покидати свій світ снів і підніматися на роботу, а можливо вона гуляла впродовж цілої ночі десь у нічному клубі та не подивилася на час і невчасно прийшла додому, а тепер запізнюється на роботу. Тут можливо все що завгодно. Я вважаю, що не потрібно грати в гру можливо і неможливо. Я краще продам кілька квитків і не буду думати про такі речі. Я нічого не знаю.

Сергій відкрив вікно для продажу квитків і продав шість квитків по двісті гривень.

Кожен відвідувач узяв по квитку і поклав на тарілку для грошей гроші. Сергій продав усім, хто чекав на відкриття океанаріуму, квитки, і в цей час у маленьку кімнату продавця квитків забігла Наталя й одразу сказала:

- Сергію! Вибач за запізнення.

Сергій усміхнувся:

- Доброго ранку. Нічого. Я вже продав квитки сьогоднішнім відвідувачам. Я все зробив і я радий, що ви запізнилися на п'ять хвилин, а не на двадцять п'ять.

Наташа:

- Сергію вибач, на дорозі були затори.

Сергій усміхнувся:

- Я все розумію і нічого вам не кажу. Таке буває часто і на такий випадок, якщо хтось запізнюється на роботу, я можу як керівник установи за відсутності керівництва виконувати всю роботу і давати всім різні вказівки. Не хвилюйтеся все добре. Ще я можу робити роботу за всіх, бо я це постійно роблю.

Наташа:

- Спасибі вам Сергій, що ви виконали за мене мою роботу.

Сергій відповів:

- Не моя за що. Це також моя робота стежити за тим, щоб в океанаріумі виконувалася вся робота.

Наташа:

- Дякую.

Сергій:

- Добре. Я піду займатися своїми справами. Ще потрібно повернути на місце Пірата, а то він зараз виконує мою роботу і витирає плями на склі, а йому потрібно зайняти своє місце біля входу на сходах і зустрічати відвідувачів.

Наташа:

- Не буду вас затримувати.

Сергій:

- Гарного вам робочого дня.

Сергій спустився по сходах і взяв радіостанцію, через яку спілкувався з кожним працівником закладу, і завдяки їй ніхто ні за ким не бігав і не шукав. Натиснув на кнопку радіостанції:

- Пірат. Виходь нагору.

Пірат одразу відповів:

- Усе, я йду.

За хвилину Пірат вийшов із загального залу та піднявся на сходи до Сергія:

- Ти всі квитки встиг продати?

Сергій усміхнувся:

- Майже всі. Наташа прийшла після того, як я продав квитки. Вона сказала, що довго їхала на роботу через затори на дорозі.

Пірат:

- Їй далеко до нас їхати. Таке іноді трапляється.

Сергій:

- Добре. Я пішов займатися своїми справами і скоро до нас прийдуть перші відвідувачі. Тож чекай їх і посміхайся їм.

Пірат:

- Добре. Як завжди я завжди посміхаюся.

Сергій:

- Добре що хоч ти не запізнився на роботу, а то мені довелося за всіх виконувати роботу і бігати по всьому залу та розважати відвідувачів своєю частою появою перед ними. Цікаво якщо так було, то про що вони б подумали?

Пірат усміхнувся:

- Що ти тут один працівник і виконуєш один за всіх роботу.

Сергій:

- Я з тобою повністю згоден.

Пірат:

- А це було б цікаво побачити обличчя відвідувачів коли б ти за всіх виконував роботу і був на кожному робочому місці за кожного. Спочатку касиром, потім замість мене зустрічав людей, а далі замість провідника і керівника про всяк випадок.

Сергій усміхнувся:

- Цікава в мене робота. Один за всіх.

Сергій:

- Я з тобою згоден. Добре. Тепер візьмемося за роботу, а то часу зовсім не залишилося. Ти пам'ятаєш, що з посмішкою зустрічаєш кожного відвідувача?

Пірат:

- Завжди.

Сергій:

- Наша робота в тому, щоб кожен був задоволений нашим закладом.

Пірат:

- Згоден. Це наша основна робота.

Сергій:

- Це наша пародія на життя.

Пірат:

- Кожен хоче прийди до нас і отримати задоволення і я все роблю, щоб люди були задоволені нашою роботою.

Сергій:

- Я пішов.

Пірат:

- Добре.

Сергій швидко спустився сходами в зал акваріумів і пішов виконувати свою роботу, а люди під музику тихої мелодії і дуже повільно крок за кроком зайшли в океанаріум. Пірат зустрів їх з посмішкою і вони спустилися в першу кімнату і побачили перед собою зовсім інший світ, світ морських істот.