Спочатку Сергій зробив свою роботу. Справи не чекали і потрібно як завжди виконувати роботу та вчасно без запізнень щоб кожен відвідувач почував себе вдома. Під час роботи як завжди виникають різні думки і допомагають відволікатися від часу який повільно минає на роботі і вирішувати свої питання але ні хто не бачить думки і це добре коли є можливість подумати про щось своє виконуючи роботу. Різні думки в різний робочий час. Сергій пішов працювати в іншу кімнату та знову годувати рибок. Спочатку підійшов до одного акваріуму і кинув спеціальний корм, а рибки швидко зібрались в одному місці і все що потрапило до акваріуму вони швидко з'їли і так повернулись на свої місця та розпорошились в різні боки. Підійшов до іншого акваріуму і там кинув але інший корм через відкритий зверху отвір, а тепер великі риби повільно поїли перед початком робочого дня і повільно лягли не жовтий пісок.
У цей час перші люди, які не звертали увагу на робочий процес Сергія, а день був робочим і осатаній у цьому тижні змогли знайти в останньому дні вільний час та піти в океанаріум разом із дітьми. Зайшли в першу кімнату, а Сергій пішов у третю кімнату і почав виконувати свою роботу.
Перші хвилини останнього дня. На вулиці сяяло приємне літнє сонце. На подвір'ї в ранковий просвіт лунав приємний дитячий сміх. Багато хто цього дня вже не працює і як раніше вже гуляє з дітьми. Діти радіють, а батьки насолоджуються приємним вихідним днем. Атмосфера спокійна і вразлива. Хтось проходить біля і поглядом проводжає великий напис над входом, а хтось і зовсім не звертає уваги та швидко біжить на роботу, а деякі люди, які звернули увагу, пізніше завітають до океанського світу. Люди гуляють та голосно сміються. Почалося відвідування. У першій кімнаті маленька дівчинка одразу, не чекаючи батьків, побігла вперед із великою посмішкою на обличчі та гучним сміхом. Хлопчик побіг за нею. Обидва підбігли до акваріума і притулилися обличчям до скла. Дівчинка посміхнулася та подивилася на хлопчика, а він сором'язливо відвернув обличчя в інший бік. Рибки в акваріумі швидко почали плавати з великою швидкістю коли побачили так близько біля себе людське обличчя. Дівчинка посміхнулася і далі побігла до наступного акваріуму. Мама дівчинки подивилася на щасливе обличчя і голосно засміялася та підійшла до своєї доньки, запитала:
- Чому ти так голосно смієшся? Що ти тут побачила?
Мама дівчинки одразу відповіла:
- Дивись які кумедні рибки. У них такий довгий хвіст, що вони мабуть не знають що з ним робити. Постійно лежать на піску і нічого не роблять, а коли бачать людей, то починають по колу плавати. Кумедні істоти.
Дівчинка:
- Їм, напевно, важко з таким хвостом плавати.
Мама дівчинки відповіла:
- Ні. Їх створив морський світ, щоб вони могли жити у воді, а хвіст їм потрібен для того, щоб швидко плавати і тікати від хижаків. Вони такі яскраві що напевно кожен хижак хоче ними поласувати.
Дівчинка:
- Напевно, так.
Мама:
- Вони постійно лежать на піску, але час від часу вони рухаються у воді. Мабуть таке буває дуже рідко і це їхнє життя, лежати на піску, а в разі появи хижаків вони можуть швидко зрушити з місця і втекти від небезпеки.
Дівчинка:
- Вони не хочуть плавати і завжди перебувають на одному місці, оскільки втомлюються і їм важко плавати.
Мама:
- Не кажи так. Вони завжди живуть у небезпеці, у морському світі багато хижаків, від яких вони постійно тікають і завжди на готові.
Дівчинка поставила запитання:
- А що таке хижаки?
Мама:
- Хижаки це ті морські істоти які полюбляють на обід їсти таких приємних та цікавих риб які одразу можна побачити здалеку. Це красиві рибки але їм не легко жити в океані і вони завжди на по готові втекти від небезпеки щоб врятувати собі життя і не потрапити в зуби хижаків. В океані чи морі не таке легке життя і морський світ дав їм великий хвіст щоб вони могли врятувати себе від небезпеки і не загинути. Їм потрібно швидко плавати щоб себе врятувати.
Дівчинка:
- Нічого собі. Мабуть, їм пощастило опинитися в акваріумі, ніж бути у відкритих морських просторах, щоб спокійно прожити своє життя.
Мама посміхнулася:
- Мабуть, так. Їм пощастило опинитися в акваріумі, де вони повністю захищені від хижаків.
Дівчинка посміхнулася:
- А серед людей є хижаки?
Мама посміхнулася і відповіла:
- Так, звісно. Серед людей також багато хижаків людей, які постійно плавають у сонливому стані та шукають кого і як обдурити, щоб заволодіти її життям чи майном. Морський світ чимось схожий на світ людей і різниця лише в тому, що ми живемо на суходолі, а рибки у воді в завжди одна від одної далеко перебуваємо і не так легко спіймати людину серед людей. Добрих людей більше ніж хижаків і вони завжди дивляться на нас добрих і красивих рибок спокійного життя.
Дівчинка:
- Ми такі ж самі як рибки в акваріумі з великими хвостиками?
Мама дівчинки відповіла:
- Так. Ми красиві, а хижаки не приємні і нікому не подобаються, бо як і цим рибкам коли вони бачать в океані чи в морі появу неприємних і не гарних хижаків, а вони нікому не подобаються і їх видно здалеку, то ці рибки одразу тікають, як надалі від неприємностей, так і люди, коли бачать небезпеку, також тікають і бережуть своє життя.
Дівчинка:
- Я мабуть розумію цих рибок коли на них дивляться великими очима. На мене постійно дивляться різні неприємні мені люди.
Мама:
- Мабуть, від того, що ти приємна дівчинка і всім подобається. Наш світ людей безпечніший, ніж морський світ.
Дівчинка:
- Так. Напевно, так. Але я ще маленька і мало що розумію про світ людей і мені вважається, що морський світ такий самий, як і людський. Тут і там все однаково відбувається. Є різні люди, як погані, так і хороші, і так серед рибок є погані й хороші. Все однаково.
Мама дівчинки відповіла:
- Так. Я з тобою повністю згодна.
Дівчинка посміхнулася і мама сказала:
- Як у морі, океані так і серед людей кожен шукає. Своє місце щоб прожити спокійне і своє життя. Люди кожного дня роблять все щоб знайти своє місце в цілому світі так і ці рибки з великими хвостиками які лежать на піску і вони знайшли це місце і проживають своє життя як і ми люди. Рибки вже знають своє місце на піску і вони коли приходять відвідувачі певний час поплавають по колу і по всьому акваріумі та повертаються на своє приємне місце і відпочивають тривалий час, а потім знову роблять те саме і так кожного дня, так і люди живуть. Ось подивися в кутку акваріума плаває невеличка рибка з великим хвостиком і вона там уже перебуває довгий час. Що ти можеш про неї сказати?
Дівчинка подивилася на самотню рибку і сказала:
- Що ця рибка не може знайти своє місце і їй самотньо.
Мама:
- Так, я з тобою згодна. Колись, можливо, прийде і її час, і вона також знайде своє місце, і їй стане добре, і не буде так самотньо. Кожен у житті має знайти своє місце, щоб не бути самотнім і прожити щасливе життя.
Дівчинка посміхнулася:
- Так і люди мають робити протягом життя?
Мама:
- Так. До того моменту, поки людина не знайде своє місце, і тоді вона так ляже на пісок і насолоджуватиметься життям, як і людина не блукатиме вулицею і не шукатиме своє життя серед тисячі інших життів.
Дівчинка:
- Я почала розуміти життя і людей.
Мама:
- Так життя потрібно розуміти, щоб знайти своє життя і прожити його з посмішкою на обличчі.
Дівчинка посміхнулася:
- Як я. Я знайшла тебе.
Мама:
- Так. Ти знайшла мене.
Дівчинка:
- Я рада, що я тебе знайшла і тут моє місце.
Мама:
- Моє теж.
Дівчинка посміхнулася:
- Добре, що ми люди і можемо домовитися.
Мама дівчинки також усміхнулася:
- Так. Ми можемо розмовляти і домовлятися, і тому ми живемо в мирі та розумінні одне одного.
Дівчинка подивилася на акваріум:
- Погано що риби не можуть розмовляти. Вони б також домовлялися, і в них було б зовсім інше життя, і ніхто б ніколи ні від кого не тікав.
Рибка в акваріумі з великим хвостиком подивилася на дівчинку і сказала:
- Звичайно, ми не можемо домовлятися.
Друга рибка в акваріумі почула першу рибку і тихо сказала, щоб люди її не почули:
- Якщо ми не могли б домовитися, то я не знаю, де і хто і коли спав. Це був би кінець спокою.
Перша рибка:
- Я ж про це і кажу. Ми краще вміємо домовлятися, ніж люди.
Друга рибка:
- Все тихо, а то зараз нас люди почують і вони нас не зрозуміють.
Перша рибка:
- Добре.
Рибки в акваріумі почали швидко і по колу плавати. Вони були раді побачити перших відвідувачів, які уважно їх роздивлялися через скло. Діти почали пригасати біля акваріума і голосно сміятися. Хтось сьогодні зміг відвідати, а хтось пізніше завітає до цього закладу. Перших відвідувачів було небагато і немало, а всього шестеро людей. Коли хтось заходить до кімнати то всі мешканці морського світу починають готуватися до свого театрального виступу і лише тоді коли вони бачать на власні очі людей, що починають плавати в акваріумах. Кожен починає виконувати свою роботу і показувати глядачам за склом виставу. Швидкість у воді та як рухається тіло з різних сторін. Спокійна атмосфера та музика.
Діти, як завжди, бігають, а батьки намагаються наздогнати дітей і утримати біля себе, щоб не наробили шкоди, а Сергій з посмішкою спостерігає за всім, що відбувається. Музика все грає та грає. Спокій і задоволення. Щодня приємні відчуття і гучний дитячий сміх, а рибки все плавають та плавають в акваріумі і ні на що не звертають уваги, всі чекають закінчення робочого дня, приходу ночі, де вони зможуть спокійно погуляти, і їх ніхто не побачить та не дізнається, що рибки живуть таким життям, як люди, люблять розважатися.
Дівчинка побігла вперед, а хлопчик не зволікає та не звертає уваги на батьків, побіг за дівчинкою. Гучний сміх дівчинки пролунав по всій першій кімнаті, а батьки подивилися на дівчинку і ні чого не сказали, а за сміхом дівчинки пролунав сміх хлопчика. Діти були задоволені тим, що бачили перед собою та опинилися в підводному світі. Батьки з посмішкою спостерігали за радістю дітей і раділи кожній хвилині проведеної під землею в океанаріумі. Діти бігали і розважалися та кожен сам собі щось говорив, дивлячись на акваріуми. Сергій займався своїми справами і не звертав уваги на розваги дітей та інколи, коли дивився на дівчинку і хлопчика, посміхався. Бігали в першій кімнаті й несподівано зупинялися біля того акваріума, що їм сподобався, ставали біля нього та починали розглядати. Дивилися на тих, хто перебував за склом і далі бігли до наступного акваріума, а батьки повільно не поспішаючи пішли позаду.
Дівчинка підбігла до мами і сказала такі слова:
- Мамо, я бачу тут таку велику рибу і вона плаває туди сюди.
Чому вона на одному місці постійно плаває?
Мама подивися на цей акваріум, подивилася на дівчинку й одразу відповіла:
- Вона тут живе. Обмежена в рухах, бо цей акваріум не такий великий, який їй потрібен. Для такої рибки потрібен великий акваріум, а тут не вистачить місця що поставити такий. Її помістили туди куди вирішили помістити менеджери закладу. Мабуть, вони вирішили, що їй вистачить стільки місця і не помістили в ще більший акваріум.
Дівчинка посміхнулася:
- Напевно, їй самотньо.
Мама дівчинки відповіла:
- Так, напевно, їй самотньо.
Дівчинка:
- Я її розумію. Мабуть, це так, як мої однокласники живуть бідно разом із батьками в одній кімнаті і їм завжди не вистачає місця.
Мама дівчинки:
- Можливо й так, але це не головне скільки і де ти живеш і скільки місця навколо тебе.
Дівчинка підняла голову:
- А що головне?
Мама одразу відповіла:
- Головне - це сім'я і бути щасливим. Тут сім'я цієї рибки. Навколо неї її сім'я і, можливо, їй тут набагато краще і спокійніше, ніж вона б жила в океані.
Дівчинка:
- Це правда.
Вона тут на одному місці постійно плаває і можливо це їй подобається і навколо неї повна безпека. Ні хто їй нічого не зробить і не з'їсть.
Мама:
- Подивися ліворуч. Біля цієї рибки в сусідньому акваріумі лежить на піску великий сом.
Можливо, вони спілкуються між собою і, як я вже помітила, вони іноді один на одного дивляться. Сом подивився на маму дівчинки і тихо про себе сказав:
- Швидше б ніч настала. Хочу гуляти та розважатися, а не слухати різні розмови людей про нас і те, як ми тут живемо. Живемо ми добре і тут нам все подобається. Люди як ви цього не розумієте. Подивіться на нас уважніше. Ми щасливі. Просто трохи після ночі втомилися і хочемо відпочити, а тут ще попереду цілий день розважати людей. Хоч є година поспати перед нічними розвагами. Це вже добре.
Дівчинка подивилася на сома і щось запідозрила:
- Мамо, подивися на сома. Він ніби хоче щось сказати.
Мама подивилася на сома:
- Можливо й так. Він хоче щось сказати цій рибці.
Дівчинка посміхнулася:
- Може вони між собою розмовляють.
Мама:
- Розмовляють, але ми не розуміємо їхньої мови.
Сом подивився на матір дівчинки:
- Ми говоримо вашою звичайною мовою. Ви просто нас не чуєте, і ми не хочемо, щоб ви знали, що ми вміємо розмовляти.
Дівчинка:
- Погано, що ми не розуміємо їхньої мови. Я б хотіла почути те, про що вони говорять. Цікаво було б їх послухати.
Мама:
- Так. Я б також хотіла почути те, про що вони розмовляють, але, на жаль, це звичайні рибки, і вони не можуть розмовляти, все, що вони можуть, - це відкривати рот і випускати бульбашки.
Дівчинка:
- Це погано. Я б хотіла поговорити з рибками.
Мама:
- Вибач, донечко, але це неможливо.
Сом подивився на матір дівчинки:
- Усе ми вміємо і розуміємо.
Дівчинка подивилася на сома:
- Мабуть, це найбільший сом, який знаходиться в цьому океанаріумі. Він живе у своєму акваріумі і йому також сумно. Нікуди не плаває і постійно лежить на одному місці.
Мама дівчинки:
- Йому тут зручно і соми так живуть. Постійно лежать на одному місці. Йому вистачає цього акваріума. Вони далеко не плавають.
Сом почув слова мами дівчинки і тихо з усмішкою сказав:
- Звісно. Ми ще як далеко плаваємо але мені тут зручно. Приємна музика і затишне місце щоб провести життя, а вночі ще хороші танці під водою доповнюють моє сумне і самотнє життя. Це життя краще ніж у вас люди.
Дівчинка:
- Йому мало місця тут.
Сом знову почув слова дівчинки:
- Мені тут вистачає місця. Це ви люди постійно живете в маленьких приміщеннях і завжди хочете, щоб у вас було більше приміщення для життя. Мені цього вистачає. Ваша жага території завжди вам робить незручності в житті, а мені все подобається. Ваша жага більшого приміщення завжди вам приносить у життя незручності та неприємності. Що вам потрібно: Я вас не розумію. Самі собі робите бентежне і не спокійне життя. Мені все подобається.
Дівчинка подивилася на маму:
- Подивися на сома, він постійно лежить на одному місці. Чому люди живуть інакше і постійно плавають по життю і їм завжди ось не подобається?
Мама:
- Люди самі не знають, чого хочуть, от і бігають у житті з одного місця в інше, а сом народився сомом і знає, що цьому насправді потрібно. Він знайшов своє місце і йому все подобається. Так і люди коли знаходять своє місце, то їм тоді починає все подобатися.
У нас завжди є вибір але постійно і чомусь його змінюємо. Ми, люди, можемо йти туди куди хочемо і та ж робити все що ми хочемо, а в сома життя зовсім інше. Він обмежений у своїх можливостях і можливо вони через це щасливіші ніж люди. Якщо у нас було менше вибору то скоріше за все ми також були щасливими і не бігали по життю з одного місця в інше. У нас більший вибір і ми не знаємо чого хочемо.
Дівчинка, і одразу відповіла:
- Як це так? Тут нічого такого немає. Вони живуть в океані та річці. У них теж є вибір.
Мама:
- Ні. У них менший вибір. Можливо цього навіть і немає. Вибір може зіпсувати життя і ніколи не знаєш який вибір правильний, а який ні. Важко знати і напевно що твоє, а що ні.
Дівчинка подивилася на маму і запитала:
- Як це так?
Мама:
- Це прості речі. У світі людей стільки всього і багато всього, що люди завдяки своїм можливостям можуть піти куди завгодно і робити все що завгодно, але не завжди це потрібно робити, адже це також вибір і не відомо, що трапиться з людиною, коли вона зробить свій вибір і як зміниться її життя. Можливо вона не стане щасливою і почне страждати, а сому нічого не потрібно і не потрібно робити вибір, адже все що йому необхідно так це затишне місце на дні акваріума і смачний обід, а люди постійно щось шукають і кудись поспішають, а сом ні. Він знає що йому потрібно.
Сом почув слова дівчинки та мами і сказав:
- Так, це правда. Ви люди самі не знаєте чого хочете і постійно маєте вибір і не відомо, який правильний вибір ви робитимете, а в мене немає вибору і я насолоджуюся тим, що маю і я щаслива риба, яка не шукала своє місце в житті, а місце мене саме знайшло.
Мама:
- Іноді не вистачає життя, щоб зробити правильний вибір. Їх дуже багато і ніколи не знаєш де потрібний вибір. Їх набагато більше ніж ми можемо собі уявити.
Дівчинка подивилася на маму:
- Нічого собі. Я про це не знала. Мені що також доведеться в житті робити свій вибір.
Мама дівчинки відповіла:
- Прийде час і тобі також доведеться робити вибір, але ніколи не поспішай. Всьому свій час можливо як у цього сома вибір сам тебе знайде і це буде правильний вибір.
Дівчинка тихо сказала:
- Мабуть, таке життя. Люди завжди роблять вибір, а не вибір вибирає їх.
Мама дівчинки:
- Люди відрізняються від усіх морських істот. У них зовсім інше життя. Люди знайшли спільну мову, люди побудували цей світ у якому ми зараз живемо. Подолали багато труднощів і продовжуємо жити в цьому світі. Кожен отримав можливість розвиватися і бачити цей світ по іншому. Спілкуємося один з одним різними мовами і розуміємо один одного. Жити в злагоді та допомагати один одному. Разом досягли багато спільних цілей і продовжуємо співпрацювати та далі будувати наш світ. Живемо окремо і разом. Любимо одне одного і радіємо разом життю.
Сом почув слова мами дівчинки і тихо сказав:
- А в нас що не так усе було. Якби ми б одне одного не розуміли, то не відомо де б я зараз був і що було з нашим морським світом.
Дівчинка подивилася на матір:
- Попри те, що я нічого не знаю про життя і цей світ, і чомусь я все розумію.
Мама:
- Чомусь люди схожі на цих рибок, які живуть в акваріумах. Чому? Я не знаю. Це кумедний світ. Наш розум дав на те, що ми маємо, а маємо ми дуже багато і все знаходиться навколо нас. Все те, що ми самі зробили.
Дівчинка:
- Розумію. Я дещо розумію.
Мама подивилася на дівчинку:
- Це дуже добре. Але нам ще потрібно подивитися на інших морських істот. Не будемо затримуватися і підемо подивимося на інших рибок.
Батько дівчинки підійшов до дівчинки і з посмішкою сказав:
- У нас є руки і ноги і хто як хоче, а я побіг далі, - батько голосно засміявся і насправді як дитина побіг далі розглядати різні акваріуми.
Дівчинка посміхнулася і побігла до хлопчика, а мама дівчинки залишилася стояти біля акваріума й уважно подивилася на рибку з великим хвостиком та посміхнулася.