Критика
Знов тикають пальцями: "Ти винен" Говорячи:"Дурень, що не навчиться самому простому" "Я на твоєму місці, зробив би інакше" "Не плакати" "Ти нікчема" "Що такий розумний" В цих тонах Звучало повно зла і погроз. "Навіщо такого нікчему взяли?З нього нічого путнього !!" Я плакав Зібравши сили крикнув: "Замовкніть,далі мовив я, Ви нічого не розумієте , як це важко" "Ну й що це твої проблеми" "Затули пельку, мовив я та продовжив,Ви тільки вмієте язиками патякати, розумію це легше ніж задуматися " "Це твоя робота , мені байдуже погано тобі чи ні, живий або мертвий!!" В мене душа тріскаєттся Зібравши останні сили вимовив: "Як це несправедливо " Нічого не дало. Всім байдуже, А моя смерть Це полегшення для інших
2024-08-09 11:37:17
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5270
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3191