Праця поета
Безсонні ночі, А я ширяю у бурхливій ейфорії, Яка прокинулися після світлих годин. Візьму старе перо, І вилетять з нього пам'ятні слова: Романтика, розлука. Життя, смерть. Мир, війна. Вічні тематики і проблематики, Фальшивих емоційних ігор, Де зникли щирі емоції, Все це тільки для утіхи своєї. Це крик мій людству, Які вони ж черстві. Творитиму до самого ранку, Коли житиму високими, елегантними мріями про життя. Ніч, зірки і тиша, Дивляться та слухають мою дивну мелодію, Це натхнення , Що збуджує душу. Ці звуки радості, Наче вперше оживив, Після тривалої смерті, Плач тужливий, Біль реальності нової, Ламає душу скалічену. Фантазія—моя ти муза, Ідей у вас хоч цілий небокрай, Скільки не здійснених, нових, абстрактних творінь крилатих? Жадібно охоплюватиму все, Пером чудодійним, Щоб залишити у спадок, Майбутнім поколінням, Дорогоцінне письмо ліричне, Де для кожного вирине, Нова, обнадійлива історія життя.
2024-11-29 09:39:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8289
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1578