Праця поета
Безсонні ночі, А я ширяю у бурхливій ейфорії, Яка прокинулися після світлих годин. Візьму старе перо, І вилетять з нього пам'ятні слова: Романтика, розлука. Життя, смерть. Мир, війна. Вічні тематики і проблематики, Фальшивих емоційних ігор, Де зникли щирі емоції, Все це тільки для утіхи своєї. Це крик мій людству, Які вони ж черстві. Творитиму до самого ранку, Коли житиму високими, елегантними мріями про життя. Ніч, зірки і тиша, Дивляться та слухають мою дивну мелодію, Це натхнення , Що збуджує душу. Ці звуки радості, Наче вперше оживив, Після тривалої смерті, Плач тужливий, Біль реальності нової, Ламає душу скалічену. Фантазія—моя ти муза, Ідей у вас хоч цілий небокрай, Скільки не здійснених, нових, абстрактних творінь крилатих? Жадібно охоплюватиму все, Пером чудодійним, Щоб залишити у спадок, Майбутнім поколінням, Дорогоцінне письмо ліричне, Де для кожного вирине, Нова, обнадійлива історія життя.
2024-11-29 09:39:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3603
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4240