Праця поета
Безсонні ночі, А я ширяю у бурхливій ейфорії, Яка прокинулися після світлих годин. Візьму старе перо, І вилетять з нього пам'ятні слова: Романтика, розлука. Життя, смерть. Мир, війна. Вічні тематики і проблематики, Фальшивих емоційних ігор, Де зникли щирі емоції, Все це тільки для утіхи своєї. Це крик мій людству, Які вони ж черстві. Творитиму до самого ранку, Коли житиму високими, елегантними мріями про життя. Ніч, зірки і тиша, Дивляться та слухають мою дивну мелодію, Це натхнення , Що збуджує душу. Ці звуки радості, Наче вперше оживив, Після тривалої смерті, Плач тужливий, Біль реальності нової, Ламає душу скалічену. Фантазія—моя ти муза, Ідей у вас хоч цілий небокрай, Скільки не здійснених, нових, абстрактних творінь крилатих? Жадібно охоплюватиму все, Пером чудодійним, Щоб залишити у спадок, Майбутнім поколінням, Дорогоцінне письмо ліричне, Де для кожного вирине, Нова, обнадійлива історія життя.
2024-11-29 09:39:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2625
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5633