Криваві мрії
Олексій Коваль
Хоч я мрійник, Але жадаю померти від цього життя, Наче раб, Що тільки живу за примусом. Не людина вже. Я вже давно помер, Разом зі своїм серцем. Залишилося сіре тіло, Не залишилося душі, Яка так палко помирала, Але закінчувала тихо Свою бідну, самотню сцену. Я не маю право на щастя, Бо зникнути хочу, Навіть коли це розіб'є іншим серце. Бо моєї думки не питали, Що разу, Коли бажав перерізати собі горлянку, Як цей садист. Замість сонця- кривавий місяць. Замість неба ясного-безмежні дощі. Замість радості безглуздій- Ласкаво смерть, Тягне мене за руки.
2024-09-16 16:29:33
2
0
Інші вірші поета
Світова брехня Тривога на душі Праця поета Що чекає на небесах, мила?
Інші поети
Deepak Singh Solanki
@DSinghSolanki
Marta_Zeppelin
@Marta_Zeppelin
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12516
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4096