Криваві мрії
Олексій Коваль
Хоч я мрійник, Але жадаю померти від цього життя, Наче раб, Що тільки живу за примусом. Не людина вже. Я вже давно помер, Разом зі своїм серцем. Залишилося сіре тіло, Не залишилося душі, Яка так палко помирала, Але закінчувала тихо Свою бідну, самотню сцену. Я не маю право на щастя, Бо зникнути хочу, Навіть коли це розіб'є іншим серце. Бо моєї думки не питали, Що разу, Коли бажав перерізати собі горлянку, Як цей садист. Замість сонця- кривавий місяць. Замість неба ясного-безмежні дощі. Замість радості безглуздій- Ласкаво смерть, Тягне мене за руки.
2024-09-16 16:29:33
2
0
Інші вірші поета
Йди мила Чи живий цей світ? Після смерті Я не встиг їх врятувати
Інші поети
Margarita20
@Margarita20
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12015
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2171