Петля
Петля висить, Пусто чекає на господаря, Кров'ю жертв залита. Холод, сльози, самотність. Різнокольорове розчарування , Погляди презирства, Зів'яла квітка у великій садибі. Ніж-страждань, Крик віддалених душ, Глибока морська ущелина, Темрява не розвійна , Вогонь який втратив віру. Сміх як ознак передчасної смерті, Зітхання та труна. Бліде обличчя, Вкрите шрамами життя.
2025-01-26 20:04:28
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1599
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8786