******

Олексій Коваль

Знов тикають пальцями: "Ти винен" Говорячи:"Дурень, що не навчиться самому простому" "Я на твоєму місці, зробив би інакше" "Не плакати" "Ти нікчема" "Що такий розумний" В цих тонах Звучало повно зла і погроз. "Навіщо такого нікчему взяли?З нього нічого путнього !!" Я плакав Зібравши сили крикнув: "Замовкніть,далі мовив я, Ви нічого не розумієте , як це важко" "Ну й що це твої проблеми" "Затули пельку, мовив я та продовжив,Ви тільки вмієте язиками патякати, розумію це легше ніж задуматися " "Це твоя робота , мені байдуже погано тобі чи ні, живий або мертвий!!" В мене душа тріскаєттся Зібравши останні сили вимовив: "Як це несправедливо " Нічого не дало. Всім байдуже, А моя смерть Це полегшення для інших

2024-08-07 15:13:15

Інші вірші поета

Критика Час жити Скоро настане мій час Лялька

Інші поети

Олена Скурська

@olena_skurska

قوتشي'

@min_angel

Oh Sana

@hanine_writer

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2270

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11088