Історія мого кохання
Горіло моє тіло, А я спокійно стояв, Залитий сльозами, туги нескінченної. Це біль був тихим, Підкрадавсь до мого серця. Воно давало спокою мозку, Але не моїй душі печальній. З'явилася вона, Що перевернула моє серце, Де панувала свобода і віра. Її слова лунали щиро, Які зігрівали моє серце. Тільки для неї я беріг теплі, ласкаві слова. Я тебе єдину чекав кожну хвилю. Своїми обіймами пригортав тебе , сонечко моє. Кожну ніченьку відкривав тобі Свої значні секрети. Коли впадав у відчай, Ти приходила до мене , Та ніжно пригортала своїми теплими обіймами. В цьому теплі засинав поряд з тобою
2024-08-06 12:28:38
0
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
2957
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1488