Я не встиг їх врятувати

Олексій Коваль

Люди помирали, Як мученики, Стогнали,плакали, благали про порятунок. Я нічого їм не допоміг, Бо не знав, Як це зробити. Вони потихеньку помирали, Залишаючи страхітливі вирази обличчя, Які не бажали зустрічатися зі смертю. Ці створіння проклинали мене, Бо не був корисним. Після цих слів зі сльозами на очах, Намагався їх врятувати, Щоб далі продовжили жити. Руки у крові, Як у лікаря. Одні за одним помирають У моїх руках, Я наче смерть Торкаюся і лишаю дорогоцінного життя. Знов поразка, Але не в душі, А цими дитячими душами, Які жили своїми мріями. Мали свою квітку, Яку безмежно кохали. Дітей, Які так довго чекають на них, А я нікого не врятував, Що мені відповісти їх за те, Що вони померли, Від моїх рук.

2024-09-07 03:40:17

Інші вірші поета

Роздуми Світогляд Спалах душі Сила духу

Інші поети

Самоскид!

@malse

Kathleen Meyer

@kathleen265

Elae Marks

@Elae_Marks

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1059

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15604