Загиблим та рідним
Олексій Коваль
Дим густий, Як в туман нічого не видно. Десь палають полум'я, Як свічки скорботні. Понівечені,загиблі тіла лежать У цьому жахливому бойовищі. Все залито кров'ю, Померлі душі, Які билися , Щоб вижити У такому запеклому місці, Котрі починали жити, Деякі мали дружину, друзів, дітей, А ця клята війна, Занапастила їх назавжди, Не лишивши жодного в живих. Одного разу вони оживуть Та зустрінуть справжніх ворогів, І впадуть в обійми Рідним їм людям.
2024-08-11 18:38:01
0
0
Інші вірші поета
Іди геть,кохано!! Самотній Краса ранку Відпусти минуле, Йди теперішнім
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4005
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4796