Загиблим та рідним
Олексій Коваль
Дим густий, Як в туман нічого не видно. Десь палають полум'я, Як свічки скорботні. Понівечені,загиблі тіла лежать У цьому жахливому бойовищі. Все залито кров'ю, Померлі душі, Які билися , Щоб вижити У такому запеклому місці, Котрі починали жити, Деякі мали дружину, друзів, дітей, А ця клята війна, Занапастила їх назавжди, Не лишивши жодного в живих. Одного разу вони оживуть Та зустрінуть справжніх ворогів, І впадуть в обійми Рідним їм людям.
2024-08-11 18:38:01
0
0
Інші вірші поета
Відлік до смерті Зимові почуття Зустріч зі смертю Моя остання вистава
Інші поети
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1741
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1262