БОЛИТЬ
Мені болить. За те, що час пливе невпинно,
За те, що не збагнула щастя я,
За те, що сумним життя бути повинно,
За те, що розум просить каяття.
Мені так хочеться , щоб знов на сцену,
Де будуть пісня, люди й я ,
Де не згублю весну зелену,
Де буде щастя, де буду я.
Мені так хочеться назад в дитинство,
Де сотні й тисячі щасливих днів,
Де я не знаю, що таке презирство,
Де люди в масі тисячі вогнів.
Мені так шкода, що для всіх спливає
Той тихий час на світанку дня.
Що серед гомону правди немає,
Що і для себе вже я не я.
Мені чогось до сліз болить і крає,
Що все життя манірна гра,
Що час батьків моїх минає,
Що скоро лишусь я одна.
Боюсь я стін пустих в кімнаті.
Пустої тиші у житті боюсь,
І серед безліч різних віріантів,
Обрати вірний я боюсь.
Боюсь людей,
В моїм житті , вони мені лише брехали.
Лишали сльози в тисячі ночей.
Вони ніколи б не признали,
Що є щось цінне в темноті моїх очей.
2020-05-02 22:17:09
5
0