Вірші
Забути...
Чому минуле завжди поруч?
Воно десь завжди в голові,
Стискає серце, наче обруч,
Й не покидає уві сні
Воно постійно йде з тобою,
Й не зміниш ти ніщо й ніяк
Ти з ним, як дерево з корою,
Ти з ним, як завжди, на ножах
Проте так хочеться забути...
Забути все, що бу́ло на вустах,
Ах як же хочеться не чути
Тих спогадів, що лиш приносять страх
Приносять страх, і біль, і смуток
Несуть усе, що було на плеча́х
Та вже, на жаль, нічого не забути
Усе застрягло в замкнених очах...
2
2
300
Хоча б у сні...
Приснись, будь ласка, хоч у сні
Й візьми хоч там мене за руку
Хоч там пройдемося одні
Хоч там забудемо розлуку
Хоч там подивимось на зорі
Й лиш там ти мило посміхнешся
Лиш там, у лісі, де тополі,
Про щось ти щиро поклянешся
Я відповім, що не залишу,
І що підемо до кінця
Нас лагідно накриє тиша
Й помовчимо... лиш ти і я
Що слів немає - не важливо
Важлива ти й твій блиск очей
Ти тут, ти поруч, все наживо
Я не забуду цю з ночей
Запам'ятаю я твій запах,
Цей сміх, цей образ, цей запал
Вже не шукатиму на мапах,
Де та дорога, де вокзал
Вже не захочу прокидатись
Залиште там, у сні, де ми...
Лиш там нема чого боятись
Лиш там, де ти, де я, і сни...
2
1
204
Мовчання
Так не важливо те, про що говорим
І байдуже, про що ми кричимо
В словах ми правди вже не зловим,
Важливо лиш, про що ми мовчимо
Мовчання - це колиска слова,
Баталія усіх думок
І не важливо, що говорить мова,
Якщо ми совісті закриєм рот
В мовчанні сум, та іноді і радість
В мовчанні все, але немає слів
Там часто проживає заздрість
Там часто запал від вогнів
Балакай, друже, до нестями
Кричи, що все не так й не те
Та з усіх слів лише мовчання
Нам розповість про тебе все.
6
2
246
Голоси природи
Почуй ці голоси природи,
Які шепочуть про усе
Про ці дерева і про води,
І ,взагалі, про все живе.
Почуй ці співи соловейка,
Які розбудять тебе зранку
Наче потужна батарейка,
Співати буде до світанку.
Відчуй цей вітер прохолодний,
Який пове́рне тобі сили
І байдуже, що ти голодний
Не треба їжі: цим вже ситий.
Як хочеться втекти сюди
І вічно всім цим милуватись
Не бачити людей юрби,
Із соловейком лиш сміятись.
Але я мушу повертатись
До свого кам'яного дому
Й не треба, друзі, сумніватись,
Що повернусь сюди я знову.
6
0
360
