Забути...
Памс
Чому минуле завжди поруч? Воно десь завжди в голові, Стискає серце, наче обруч, Й не покидає уві сні Воно постійно йде з тобою, Й не зміниш ти ніщо й ніяк Ти з ним, як дерево з корою, Ти з ним, як завжди, на ножах Проте так хочеться забути... Забути все, що бу́ло на вустах, Ах як же хочеться не чути Тих спогадів, що лиш приносять страх Приносять страх, і біль, і смуток Несуть усе, що було на плеча́х Та вже, на жаль, нічого не забути Усе застрягло в замкнених очах...
2024-02-12 20:19:46
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Красиво та життєво. Я б сказала, минуле немов тінь, від нього не втечеш.
Відповісти
2024-02-17 18:12:51
1
Памс
Спасибі, мені приємно☺️💛
Відповісти
2024-02-17 18:42:12
Подобається
Інші вірші поета
Хоча б у сні... Мовчання Голоси природи
Інші поети
secret
@secretnoclue
Plzdrinkmypapaaa
@Plzdrinkmypapaaa
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3943
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1295