Про втрату смаку і дивні стосунки
(18+)
Кажуть від Корони втрачаєш нюх і смак. Такий от дивний факт: Від Карантину теж втрачаєш смак. Були б людьми вони, хтось спизданув би: "Знак!" Ну знаєте, цей знак, коли іскра, буря, шаленство, А після цього в клубі "все складно" тобі видають членство. Коротше кажучи. Уявіть, що ми спостерігаємо найдивніші і найдеструктивніші стосунки: Краля Корона і Карантин, який трохи молодше та теж приносить цікаві дарунки. Вони познайомились випадково, про таких кажуть "доля". Зазвичай після таких філософських розмов десь в п'яному угарі вирубається Толя. Досить лірики, повернімось до нашої пари. Вона вся така ексцентрична, Він їй дарує корали. За нею гине купа хлопців, дівчат не менше. А Він ревниве падло і добиває всіх, кому хоч трохи легше. Обоє виглядають інтелігентно, хоч у діях вульгарні. Але не все ідеально, окремі вподобання в них шалено полярні. Вона любить подорожі і людні місця, поїздки в метро і торгові центри. Він закрив нахрін усе, сидить вдома, і залишились лише Епіцентри. Вона — бунтарка і трохи схиблена на медиках і лікарнях. Він — антибізнесмен і хворий виблюдок, руйнує фондові біржі і навіть Сімейну пекарню. Обоє пансексуали, але вона має трохи фетиш на старших. Він залишає без роботи і ваших і наших. Кажуть, ця пара змінить світ і призведе до прогресу. Ми точно дізнаємось коли це буде, адже маємо безкоштовну підписку на порно, журнали, порно-журнали і пресу. Скоріш за все, Карантин і Корона попадуть в нещасливих 50 відтсотків Розлука застане їх за рік, не дай Боже кілька років. Її ексцентрично-яскраву наздожене наркота, її ще називають "вакцина". Тоді вона ледь жива лишиться десь в "странах трєтьєва міра". В неї будуть вже не ті масштаби, але зійде на колишню. Він ще та зрадлива сука, кине її і знайде собі іншу. Потім теж пуститься в мандри, але ще повернеться. Вона врешті здохне, а апокаліпсис в черговий раз минеться. А тепер повернімось до початку, Поки можете натягнути для безпеки модну резинову перчатку. Корона забирала спочатку нюх і смак, а потім й життя. На жаль, після вентиляції легень не всі знаходили вороття. Він був мудаком і мудрим садистом — не вбивав, а по-троху калічив. Закривав тебе вдома з батьками й братами, на додачу кидав депресняк, економічну кризу і кілька безкоштовних бонусів — такий дивний звичай. Ця проклята ізоляційна скотина забирала не фізичний смак. Тобі тупо хріново, хоч би скільки ти хавав "Чумак". Але вихід є! Який? Тут, друзяко, сам шукай. Можеш вчитись, читати, грати мафію, сваритись з собою, дивитись хентай чи тонами пити чай.
2020-05-10 21:26:56
6
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3151
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12061