Гімн змістовному абсурду
Життя абсурдне. Не нова ідея, правда? І навіть треті півні крикнуть: "Зрада". Уся прекрасна мудра мудрість Не важить більше за простацьку дурість. Навколо все лише пародія на глибину. Як би хотілося, того не перегну. Сізіф і досі не взяв вал. Та сила не в масштабі, Карл! Сила тут і зараз. У дрібницях. Не в блиску, гаморі, крамницях. Не у фантазіях далеко не моральних. Вона у сенсах. Персональних. А там... Знайдеш, збагнеш і знов впустив. Тут є прилив, а там відлив. І панки вже давно як поп. І ці думки протухли, док! Хтось ловить флоу, а я потік. А в когось дах знову протік. І вічне зло в мені й тобі. То на секунду Біблія заграла в голові.. При цих словах ікнув сам Бог. І знов помер, бо всім на нього пох. Закис давним-давно йогурт. А я живу, хоч це й абсурд! Піду віп'юсь своїм злорадством. Життя це дуже дивне блядство... Присвячую Альберу Камю
2020-07-13 21:44:21
5
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1385
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1445