Дев'ятнадцятий жовтень
Alina Vykhrystyuk
Осіннє листя відлітало від дерев Симфонією грало поміж вітру Серед сезонних дощових перерв Малювало золотаву палітру І все кружляє, падає на огорожі Невагомо парИть, немов на орбіті Поки вулицями спішать перехожі Кавою попередньо зігріті З-за хмар видніється холодне сонце Останні квіти незабаром відцвітуть Тротуарами вітаються незнайомці Прощаючись, далі квапливо ідуть Жовтневі звуки, кольори, пейзажі Нагадують минулорічну втому Де ми з тобою - випадкові персонажі Познайомлені пару місяців тОму Та осінь і хмари  не дають тебе забути Чекають миті, щоб раптово нагадати Якщо колись ти не захочеш нікого чути Подзвони - я обіцяю мовчати
2021-10-31 23:19:10
3
0
Інші вірші поета
Коли у Львові випаде сніг Часом так буває Пісня моря Наші шляхи ще перетнуться
Інші поети
m.
@miragelle_
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1017
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3025