Блог
Всі
туман
Думки вголос
… буває виглядаєш у осіннє вікно, а через той туман, що навис над двором, кольори змінились на холодні. ось, навіть та червона машина, що здавалась яркою плямою вчора, вже має щось спільне з мокрим асфальтом. і дерева.. жовті листочки теж окутала холодна палітра. чому від туману пахне іншими кольорами? він, туман, напевно додає в предмети іншого віддінтку? дощ не такий. дощ залишає все на своїх місцях, просто трохи мокро. а от туман..
3
261
тривога
Думки вголос, Особисте
огидна рука, що торкається потилиці, обережно заганяє свої гострі пальці в шию, шукаючи трахею. потім спускається нижче, до легень, зовсім необережно стискає їх. стискає до болю. ця чорна слизька рука забирає в них кисень. ламає ребра. хруст кісток звучить відлунням десь в районі серця. глибокий вдих - спокою немає, рука продовжує давити, звуки продовжують відбиватись, ще трохи, ще трохи, майже помер, але рука слабшає на секунду, даючи надію жити, щоб знов почати ламати ці кляті ребра.
4
279
Вірші
Всі
n
мій сум горить десь всередині,
а по якійсь кривій стежині
упевнено крокує морок,
він скоро дійде до тієї середини.
напевно, вже й сум палати перестане,
як він накриє той палаючий шматок.
скажи, ти правда більш не чуєш?
я ж кричу тобі про біль, а ти шматуєш,
шматуєш далі ту струну душі,
що ще не догоріла..
вона тремтіла, нила і кричала..
а ти не чув.
цього ти прагнув?
той догорівший попіл суму,
тихенько падав на ланіти,
а ти сидів і думав думу,
чого ж йому так тліти?
1
0
150
війна
в дитинстві стигла кров у жилах,
читаючи сторінки про війну.
тепер вона у моїх вікнах.
і в цю годину неспокійну,
коли палають вулиці довкола,
коли з неба падають снаряди,
птахи вже навіть не співають.
я хочу сподіватись, ні —
я вірю,
що скоро кинусь у обійми друзів,
ми підем на Дніпро,
і будемо співати пісні.
ми будем посміхатись знов.
6
0
266
не про кістки
дванадцять пар кісток,
вони напевно захищають?
мали б нутрощі тримать в безпеці,
щоб не нашкодило їм там.
то чого ж, там щось так тихо ниє?
чи може, то болить моя душа?
чи може вже не тихо ниє,
а рветься, поступово тіло залиша.
дванадцять пар кісток,
що мали б захищать,
зламались разом з той струною,
тендітною, тонкою..
і реставрації тепер не підлягає.
буває, немов вітер, тихо ниє,
бува кричить, коли накриє.
а потім знову замовчить,
чекає реставрації,
якої їй не бачить.
3
0
249
