не про кістки
дванадцять пар кісток, вони напевно захищають? мали б нутрощі тримать в безпеці, щоб не нашкодило їм там. то чого ж, там щось так тихо ниє? чи може, то болить моя душа? чи може вже не тихо ниє, а рветься, поступово тіло залиша. дванадцять пар кісток, що мали б захищать, зламались разом з той струною, тендітною, тонкою.. і реставрації тепер не підлягає. буває, немов вітер, тихо ниє, бува кричить, коли накриє. а потім знову замовчить, чекає реставрації, якої їй не бачить.
2023-02-16 20:45:29
3
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3638
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410