не про кістки
дванадцять пар кісток, вони напевно захищають? мали б нутрощі тримать в безпеці, щоб не нашкодило їм там. то чого ж, там щось так тихо ниє? чи може, то болить моя душа? чи може вже не тихо ниє, а рветься, поступово тіло залиша. дванадцять пар кісток, що мали б захищать, зламались разом з той струною, тендітною, тонкою.. і реставрації тепер не підлягає. буває, немов вітер, тихо ниє, бува кричить, коли накриє. а потім знову замовчить, чекає реставрації, якої їй не бачить.
2023-02-16 20:45:29
3
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9426
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13446