Tu ne me connais pas
De part en part mon amour me foudroie Je ne vois plus que toi Mon cœur chavire, mal armé Je deviens une naufragée Laisse moi me reposer sur ton rivage Observer quelques instants ton doux visage Tu sais, l'océan a bien failli me noyer J'ai eu peur, alors ne me laisse pas couler Tu ignores encore tant de choses de moi... Tu ne sais pas comment c'était pour moi... Tu ne connais pas cette période troublée Par mes pleurs, mes angoisses enragées Tu ne connais pas ma vision qui balance Dans cette aquarium de France Mes tremblements, les gens autour Qui me demandent si ça va, je dis oui, mais aux alentours Tout allait si mal J'étais tombée dans une faille Y a eu la maladie de ma sœur Ma chambre défoncée et avec, mon cœur L'angoisse de retourner le voir C'était tard dans le soir Il s'est pas vraiment excusé Mais tout ça c'était passé Puis y a eu ses crises d'angoisse Ma belle-mère qui n'a pas aimé que je la froisse Puis le mec que j'aimais Juste au pire moment il me larguait Tu ne me connais pas Même moi je ne me connais pas. *** Cocodignou, 3 mai 2021 (Photo en fond de moi)
2021-06-20 06:42:10
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
HIRONDELLE .
beauuuuuu
Відповісти
2021-06-20 07:12:43
1
lys
@HIRONDELLE . Merci ! J'avais complétement oublié de le mettre en ligne 😂
Відповісти
2021-06-20 07:15:45
1
lys
Merciiii ! ☀️
Відповісти
2021-06-20 09:36:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1644
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3725