They Are

POET UNKNOWN

They work day and night, Supporting our needs. They stand back and fight, From hunger to do our deeds. Far away from their family sight, They work the hardest for their family needs. Who are they that have forgotten their freedom rights? They are labourers, who for holidays never plead. *********** Happy International Labour Day friends 😊 --------POET UNKNOWN 💞 Russian: Они работают днем и ночью, Поддержка наших потребностей. Они отступают и сражаются, От голода делаем наши дела. Вдали от их семейного взгляда, Они работают тяжелее всего для своих семейных нужд. Кто они, которые забыли свои права на свободу? Они рабочие, которые на праздники никогда не умоляют. *********** С днем рождения, друзья! -------- ПОЭТ НЕИЗВЕСТНЫЙ 💞

2020-05-01 11:20:20

18

9

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Mysterious

Beautiful.....loved it....keep writing 😍😍😍😍😍😍

Відповісти

2020-05-01 15:51:26

1

POET UNKNOWN

@Mysterious thanks sis😊😊

Відповісти

2020-05-02 01:44:29

1

POET UNKNOWN

ооо большое спасибо 😊 девочка ... 💕💞💞

Відповісти

2020-05-10 06:34:16

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3840

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353